Такі велопрогулянки організовують місцеві волонтери.
[Родрігу да Сілва Соза, волонтер]:
«Під час поїздки ми розповідаємо, що відбувається навколо: люди прийшли на пікнік, на галявині грають у футбол, поряд ідуть перехожі. Це допомагає (сліпим) зануритися в довколишню ситуацію».
Багато незрячих і слабкозорих раніше не вміли їздити на велосипеді. Тому волонтери починають з азів: вчать правильно сидіти й крутити педалі. А потім можна й на велопрогулянку.
[Марія да Коста, сліпа]:
«Це чудово, прекрасно. Їзда на велосипеді дає мені відчуття свободи».
Волонтери кажуть, що такі прогулянки дуже цінують і вони, і незрячі велосипедисти.
[Родрігу да Сілва Соза, волонтер]:
«Іноді на очі навертаються сльози. Деякі люди народилися сліпими й ніколи не їздили на велосипеді. І коли людина вперше сідає на велосипед — це магія».
Щомісяця на такі велопрогулянки приходить 70 незрячих чи слабкозорих людей.
Коротке посилання на цю сторінку:
