[Белінда О’Коннор, мотоциклістка]:
«Звісно, якщо я впаду, потраплю в аварію та зламаю свій біоптик, я не зможу їздити. Але річ у тім, що те ж саме буде з усіма, хто носить звичайні окуляри. Якщо вони розіб’ють їх, далі кермувати не зможуть».
У Белінди дальтонізм і підвищена чутливість до яскравого світла, через що вона постійно моргає. Однак у жінки зберігся периферійний зір. Зблизька все бачить ясно.
Біоптик допомагає їй коригувати колір і поліпшує далекий зір. Пристрій доповнений спектром червоного відтінку.
[Белінда О’Коннор, мотоциклістка]:
«Так я можу бачити червоні стоп-сигнали, індикатори, червоні й помаранчеві вогні на світлофорах. Усе через мою лінзу-носій, червону лінзу».
Першопроходцем став і Стів Лейк — її інструктор із водіння.
[Стів Лейк, інструктор із водіння]:
«Я гадки не мав, що в Белінди проблеми із зором, поки вона не прийшла на урок. Насправді спочатку я злякався».
Та на першому ж уроці Стів зрозумів: змінювати підходу до викладання не доведеться.
[Стів Лейк, інструктор із водіння]:
«Белінда навчилася виконувати змійку, розвороти, повороти, аварійну зупинку… Я зрозумів, що людина з будь-яким захворюванням насправді дуже добре справляється з ризиками, оскільки її фізична особливість робить її уважнішою».
Успіх Белінди надихає інших жителів Австралії.
Коротке посилання на цю сторінку: