У цій кав’ярні в Токіо немає ні їжі, ні офіціантів. Гості можуть брати скільки завгодно чаю або кави й самостійно їх заварювати. Вони приходять сюди не відпочивати, а працювати. Це письменники, редактори та інші трудівники пера, які не встигають закінчити завдання.
Еміко — блогерка. Їй за три години треба написати три статті. Зазвичай її відволікають телефонні дзвінки й соцмережі. Тому вона тут.
[Еміко Сасакі, блогерка]:
«Я зробила приблизно 80 % роботи. Добре, коли є можливість зосередитися на статті й не відволікатися на сторонні справи».
Однак успіх у роботі залежить не лише від самої Еміко. Упоратися із завданням їй допомагає персонал кафе. На вході клієнт записує, що має зробити й за який термін. Також треба вибрати рівень нагляду: помірний, нормальний чи жорсткий.
Помірний — це означає, що працівник кав’ярні перевірить виконання завдання лише під час оплати. Причому заплатити за послуги не можна, не зробивши роботи. За нормального рівня до клієнта підходять щогодини, а за жорсткого — майже постійно хтось стоїть за спиною.
У кав’ярні обладнано десять місць. Є розетки й швидкісний інтернет. Перші пів години роботи коштуватимуть долар. Кожна наступна година коштує трохи більше як два долари.
Зазвичай тут гості виконують роботу в кілька разів швидше, ніж удома. І лише зрідка не справляються із завданням вчасно. У такому разі кав’ярня закривається трохи пізніше.
Коротке посилання на цю сторінку:
