Нічні вибухи чутно в різних районах міста, уламки ракет зруйнували десятки будинків. Багатьом уже немає куди повертатися, тож другим домом для них стало метро.
Наталя — архітектор, каже, що мешкає тут майже місяць.
[Наталія, жителька Києва]:
«Я перебуваю тут упродовж 24-х днів, з першого дня війни. Періодично я повертаюся додому, приймаю душ, готую собі їжу, але на ніч я обов’язково повертаюсь у сховище, бо це дійсно найбільш безпечне місце, щоб переночувати».
Багато хто живе в метро сім’ями. Кажуть, що життя тут одноманітне.
[Олександр, житель Києва]:
«Які можуть бути розваги, якщо війна в країні. Жодних розваг тут немає. Доглядаємо дітей. Життя тут одноманітне, однотипне. Тут нічим займатися, окрім як няньчити дітей і самому елементарно дотримуватися гігієни, хто як може».
Метро працює і як транспорт, і як бомбосховище з першого дня війни. У ньому ховається коло 15 000 осіб.
Коротке посилання на цю сторінку:
