[Любов Савчин, підприємниця]:
«Першого дня був шок. Це в голові не вкладається ні в кого з нас і сьогодні. Якби не бачили й не чули цього всього, то просто не можна було б уявити цих жахів, які зараз відбуваються. Ми не мали жодного вихідного за цей час. Знаєте, як ми сказали? “Це злість, це впертість, і ми це зробимо”».
Сьогодні на фабриці працюють друзі та знайомі жінки, а також біженці з інших регіонів України. Усі роблять це безплатно.
Любов уже не вперше відгукується на заклик про допомогу. 2014 року, під час бойових дій на Донбасі, вона шила для українських захисників балаклави та аптечки. Каже, що має намір відстоювати свою свободу до кінця.
[Любов Савчин, підприємниця]:
«Я одна з українців, не жертва, не потерпіла. Ми повинні боротися. Це, певно, у нас генетично закладено давно. Моя мама розпочинала своє життя з дитинства у воєнні часи. Тепер їй 82 роки, і вона мусить ще раз це пережити».
Коротке посилання на цю сторінку:
