Техніка батик відома в Індонезії давно. Але нині митці переважно використовують синтетичні барвники. Чотири роки тому Содікін та його компаньйони вирішили повернутися до традиційних методів.
[Содікін, майстер із виготовлення барвників]:
«Ми використовуємо натуральні матеріали та водночас захищаємо мангровий ліс. Ми не вирубуємо дерева, а беремо лише плоди чи опале листя».
Тепер витрати на виробництво зменшилися, а прибутку побільшало. Люди охочіше купують екологічну продукцію.
[Ервін Ардлі, еколог]:
«Цікавість до натуральних барвників зростає, особливо серед багатих та заможних людей. Схоже, вони вважають, що одяг із візерунками, нанесеними натуральною фарбою, а не хімічною, більш гідний».
Натуральні фарби, звісно, не дуже яскраві. Але вони не шкідливі для здоров’я, а тканина довше не вицвітає.
Содікін постачає свою продукцію до магазину. І така тканина коштує вдвічі дорожче за ту, що пофарбована синтетикою.
Техніка батик давно відома й у деяких інших азійських країнах. У Європі з нею ознайомилися у XX столітті. Є кілька видів батика — гарячий, холодний та вузликовий. Також є вільний розпис.
Коротке посилання на цю сторінку:
