Власник цього бивня жив на території сучасної Аляски 17 тисяч років тому. Нещодавно вчені провели дослідження структури кістки й змогли багато чого зрозуміти про життя цього мамонта.
Наприклад, за 28 років свого існування він пройшов таку відстань, якої б вистачило, щоб двічі обігнути земну кулю. Помер цей самець від голоду в північних горах регіону.
[Меттью Вуллер, дослідник]:
«Нас здивувало різке збільшення кількості ізотопів азоту, які накопичилися під час його останньої зими. Це вказує на харчовий стрес і голодування. Останнього року життя мамонт обмежив свої пересування до району навколо того місця за Полярним колом, де він зрештою помер».
Учені розрізали бивень і досліджували його шари міліметр за міліметром.
[Меттью Вуллер, дослідник]:
«Ми взяли відрізки по п’ять сантиметрів усієї довжині бивня. Бивень росте, як низка ріжків морозива, укладених один в один. Саме так він безперервно збільшується».
Хоча в той час льодовики сягали далеко на південь, більшу частину Аляски покривали ліси і трав’янисті степи. Це було ідеальне пасовище.
У 15–16 років наш мамонт різко збільшив діапазон своїх переміщень. Він став ходити далі на північ і вище в гори. Така поведінка притаманна сучасним слонам, у яких зрілі самці йдуть зі стада.
Учені сподіваються, що їхні дослідження допоможуть зберегти тварин, які сьогодні мешкають в арктичних регіонах. Через зміну клімату багато видів перебувають під загрозою.
Коротке посилання на цю сторінку: