Плюс 40 у середині серпня — звичайна річ в Альгарі, селищі на півдні Іспанії. Увечері прохолодніше, і місцеві жителі виносять на вулиці стільці, а часом і столи. Тут здавна зустрічають захід сонця великою компанією за неквапливою бесідою.
Зберегти традицію в умовах суцільного занурення у світ соцмереж вирішив мер міста. Він подав заяву на визнання затишних вечірніх посиденьок Альгара об’єктом нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
[Хосе Карлос Санчес, мер Альгара]:
«Добридень. Як справи? Перечікуєте спеку?»[місцева жителька]:
«Ми тут, на вулиці. Немає ніякої прохолоди, але принаймні ми на свіжому повітрі».[Хосе Карлос Санчес, мер Альгара]:
«Добре. Тут краще, ніж удома?»[місцева жителька]:
«Так. Хоча в мене новий будинок, але мені подобається сидіти тут, бачити людей, багато іноземців. Захопливо».
Коли мер Хосе Карлос був маленьким, на вулицю виходили всією сім’єю. Тепер же здебільшого пенсіонери й діти. Підлітків і молоді дедалі менше.
Однак спільне проведення часу має багато переваг. Це економить електроенергію: вечорами не потрібне світло й кондиціонер. Та головне — це дарує жителям відчуття єдності, відганяє геть самотність та стрес.
[Хосе Карлос Санчес, мер Альгара]:
«Настав бум соціальних мереж, усе під їхньою владою. Якщо сидіти в них трохи менше, можна знову спілкуватися з людьми наживо. Гадаю, ми повернемо втрачене, адже це гармонія, веселий настрій і повернення до традицій. А ще це заряджає енергією».
Отримання статусу ЮНЕСКО — процедура довга, проте Альгар уже зараз бачить користь. Про південне містечко почали писати вітчизняні та іноземні ЗМІ, і тепер про нього знають від Мадрида до Барселони.
Коротке посилання на цю сторінку:
