Йому варто було б сидіти за партою в школі. Однак 15-річний Харіт Мансур цілими днями звертає курям голови, патрає їх і продає покупцям свіже куряче м’ясо. Його магазинчик стоїть у столиці Ємену — Сані.
Шість років ця країна не може завершити воєнний конфлікт. І з кожним роком дедалі більше дітей іде працювати, щоб їхнім сім’ям було де жити й що їсти.
[Харіт Мансур, 15-річний житель Ємену]:
«Мені довелося піти на цю роботу, бо батько сам не може достатньо заробити. На школу та інші справи часу вже не вистачає».
Інфляція зростає небувалими темпами, і ціни на продукти дедалі вищі.
Цьому юнакові теж 15. Він ріже металеві прути, які використовують у залізобетонних конструкціях.
Рятуючись від боїв, його сім’я два роки тому втекла з міста Ходейда. Тепер його батьки й вісім братів і сестер живуть у передмісті Сани.
Батько не в змозі працювати, тому він і його брат вирушили до столиці на заробітки.
Абдо заробляє 6–7 доларів за день. Більш ніж половину витрачає на їжу та проживання. Решту відправляє додому.
[Абдо Мухаммаду Джамалесу, 15-річний житель Ємену]:
«Працювати мене змусили обставини. Батько хворий і не може працювати. У мене лише один брат, який у змозі щось робити. Ситуація складна. Уповаємо на Бога».
Конфлікт у Ємені виник наприкінці 2014-го. Тоді країна, щоб менше дітей були змушені працювати, співпрацювала з ЮНІСЕФ. У той час таких був майже мільйон. Але через шість років війни це число зросло вдвічі — приблизно до двох мільйонів.
Коротке посилання на цю сторінку:
