Різноманітні кольори, орнаменти, фасони. Одяг кожного краю відрізнявся не тільки залежно від регіону, але й села.
Ось впізнаваний орнамент Київщини — троянди, але вони зовсім не головні у цьому візерунку.
[Оксана Гордієць, науковий співробітник музею]:
«Тут найдавніша вишивка біллю: білим по білому, вишивка по сітці, вирізування, лиштва. І дуже делікатно, дуже грамотно й високохудожньо додано трояндочки, яких ми очікуємо від Київщини. Але вони доповнюють і підкреслюють красу білої вишивки».
На заході України найдорожчі вишиванки були оздоблені так званою кучерявою вишивкою — випуклим узором зробленим вовняними нитками. Самі строї пошито так, аби було зручно ходити гірською місцевістю.
А це вже борщівська вишивка, яка виконана чорними нитками. Одна з легенд каже, що таку почали робити після того, як татари вбили всіх чоловіків і хлопців у Борщеві Тернопільської області.
Частину експозиції присвячено весільному вбранню. Воно було багатошаровим невипадково. Молоду додатково підперізували крайкою та подекуди рушниками. Це робилося для того, щоб певним чином захисти дівчину.
[Оксана Гордієць, науковий співробітник музею]:
«Вона лишається захисту свого роду, і тому дівчина найвразливіша саме в момент весілля. Вона не здобула ще підтримки роду молодого. Вона ще не створила родину, але вона вже втратила одвічний захист берегині роду, свого роду».
А найкоштовнішим елементом такого вбрання було намисто.
[Олена Громова, науковий співробітник музею]:
«Коли моя бабуся виходила заміж, то її батько (це вже мій прадід) продав двох волів, щоб купити намисто з бурштину».
На виставці також показано традиційний одяг Луганщини, Донеччини, а також кримськотатарського народу.
Експозиція працюватиме в Національному музеї Тараса Шевченка до 25 серпня.
Коротке посилання на цю сторінку:
