Біолог Емілі Вільямс дивиться в бінокль, спостерігаючи за співочими птахами в Такома-парку в штаті Меріленд. Її завдання — зловити мандрівного дрозда й закріпити на ньому мініатюрний GPS-маяк. На відміну від деяких інших побратимів із сімейства дроздових ці пернаті — перелітні.
[Емілі Вільямс, біолог Джорджтаунського університету]:
«Одна з головних цілей дослідження — з’ясувати, чому деякі птахи мігрують, а деякі ні. Чи закладено це генетично? Нам треба точно визначити, яку роль у цьому відіграє генетика, а яку — довкілля».
Дослідження, яке триває вже три роки, проводять біологи Джорджтаунського університету. Раніше вони могли спостерігати лише за птахами більшими, ніж горобцеподібні, бо GPS-трекери були важкими.
Тепер технологія вдосконалилася. До того ж маленький маяк може визначати місце перебування птаха з точністю до десяти метрів. Раніше похибка становила 200 кілометрів.
[Пітер Марра, біолог Джорджтаунського університету]:
«Щоб зрозуміти, як птахи мігрують і чому вони це роблять, треба прикріпити до їхньої спини спеціальне обладнання. Його сигнали вловлюють штучні супутники на орбіті Землі, а також антена на МКС».
Супутник, вловивши сигнал, посилає його на комп’ютер, і біологи дізнаються де перебуває птах. Так складається картина маршрутів міграції, місць зимівлі та розмноження.
Учені також спостерігають за мандрівними дроздами, які гніздяться в штатах Індіана, Флорида й Техас. Вони з’ясували, що ці птахи під час міграції можуть пролітати понад 4500 кілометрів.
У майбутньому біологи планують застосовувати GPS-трекери, які можуть вимірювати вологість повітря й атмосферний тиск.
Коротке посилання на цю сторінку:
