Цих малят гімалайського ведмедя звуть Шарда й Нарда. Вони осиротіли ще зовсім крихітними. Малюків знайшли високо в горах на території Азад Кашміру, який фактично є частиною Пакистану. Сільські жителі передали ведмежат співробітникам рибної ферми в Атхмукамі.
[Мохаммад Ашраф, співробітник рибної ферми в Атхмукамі]:
«Тоді вони були малими, як кошенята, і ледь розплющували очі».
Охоронці ферми й добровольці шукали матір дитинчат майже два місяці, але марно. Тим часом співробітники рибного господарства всіляко дбали про малюків.
[Мохаммад Ашраф, співробітник рибної ферми в Атхмукамі]:
«Коли ми їх привезли, то зовсім не знали, що з ними робити і як про них піклуватися. Ми вперше виходжували ведмежат. Спочатку кілька днів ми їх сповивали й годували молоком із пляшечки. Потім зробили невелику клітку й перенесли туди».
Гімалайські ведмеді народжуються дуже маленькими й важать коло 400 грамів. Перші 30 днів життя вони зовсім безпорадні.
Шарду й Нарду годували молоком два місяці. Потім перевели на фрукти й овочі. Зараз вони їдять і продукти з пшениці та кукурудзи. Хоч гімалайські ведмеді й належать до хижаків, але їхній раціон на 85 % складається з рослинної їжі.
Ведмежата стали місцевими зірками. Їх щодня відвідують і дорослі, і діти.
[Чаудрі Муззаміль, школяр]:
«Спочатку вони були маленькими, але я їх дуже боявся. Поступово ми стали зближуватися. Тепер щодня з ними граємося й дивимося на них щоразу, коли проходимо повз».
Гімалайські ведмеді ведуть напівдеревний спосіб життя, тому дитинчата постійно здираються на дерева чи на споруди рибної ферми.
Однак, дорослішаючи, ведмежата стають агресивнішими, тому для них шукають відповідніший дім.
Коротке посилання на цю сторінку: