Щотижня вулицею Міррабука в австралійському місті Перт лине спів. Це репетирує місцевий громадський хор. Приєднатися до занять може кожен.
[Вірджинія Аден, одна з організаторів хору]:
«Гадаю, що спів і музика — це універсальна мова. Не обов’язково знати англійську, щоб бути тут. Коли ми запрошуємо людей, то кажемо, що привітні до всіх вір, культур, релігій, вікових груп та можливостей».
Хор під назвою «Один голос Міррабуки» заснували, щоб допомогти людям подолати ізоляцію в регіоні, де живуть представники багатьох національностей.
Один із керівників колективу — Мартін Мідер. Він співавтор сценарію фільму 1997 року «Дорога до раю». Стрічка розповідає історію військовополонених, які співали, щоб пережити перебування в таборах.
[Мартін Мідер, один із керівників хору]:
«Багато хто вважає, що не вміє співати. Їхні вчителі, друзі й родичі їм кажуть, що вони не вміють співати. Та це зовсім не так».
Після репетиції час трохи підживитися.
[Флоренс Онг, учасниця хору]:
«Їм дуже подобаються мої спринг-роли. Вони кажуть, що я королева спринг-ролів».[Паулін Річардс, учасниця хору]:
«Це об’єднує людей. Ми не просто прийшли, поспівали й розбіглися — ми їмо і спілкуємося».
Для Мідера це також вихід із зони комфорту.
[Мартін Мідер, один з керівників хору]:
«Люди сьогодні відгороджуються парканами. Вони навіть не знайомі із сусідами. Тому такий хор допомагає трохи відкритися».
Хор ще створює середовище, у якому люди не соромляться попросити про допомогу чи надати її іншим.
Коротке посилання на цю сторінку:
