Цьогоріч виповнюється двісті років із дня смерті Наполеона I Бонапарта. Деякі сучасники вважали його великим полководцем, а інші — деспотичним тираном. Але на засланні на острові Святої Єлени Наполеон був більше схожим на мученика.
Про останні роки життя і смерть французького полководця розповідає виставка під назвою «Наполеона більше немає». Нещодавно її відкрили в Будинку інвалідів у Парижі.
[Леа Шарлікар, кураторка виставки]:
«Наполеон міг канути в небуття. Однак він використовує час (у вигнанні), щоб написати історію свого життя і змінити свій стан бранця. Полон був не дуже славним періодом».
Британці заслали Наполеона на маленький острів в Атлантичному океані в 1815 році. Так вони хотіли запобігти повторній утечі полководця. У 1816-му на острів прибув новий губернатор, який значно обмежив свободу колишнього імператора.
Тим часом Наполеон диктував спогади графові Лас Казу, який супроводжував його на засланні. Граф почав писати про полководця одразу після поразки в битві при Ватерлоо в червні 1815 року й робив це, поки губернатор не вигнав його з острова.
На засланні здоров’я Наполеона через малорухливий спосіб життя і пригнічений стан погіршувалося. Він помер 5 травня 1821-го у віці 51 року.
Колишній імператор заповідав поховати його на березі Сени. Але британці похоронили на острові. У 1840 році за наказом короля Луї-Філіппа I останки Наполеона перепоховали в Парижі в Будинку інвалідів.
Коротке посилання на цю сторінку:
