Німецька вівчарка Орт відпрацьовує напад на правопорушника. Щоб брати участь в операціях, поліційні собаки мають бути в найкращій формі.
Вони знаходять людей серед уламків, вистежують підозрюваних по запаху, винюхують наркотики й вибухівку, а також допомагають стримувати агресивні групи людей.
Але що з ними відбувається, коли вони стають занадто старими для такої активної роботи?
[Павел Кухньо, поліціянт]:
«Наша служба вимагає, щоб ми подружилися із собакою. Пес має довіряти мені, а я — йому. Я знаю його особливості поведінки, а він — мої. Навіть не можу уявити, як можна віддати його до притулку чи приспати. Гадаю, що кожен собака заслуговує на спокійну старість зі своїм господарем».
Щороку коло 10 % службових тварин Польщі виходять на пенсію. Однак подальша доля поліційних, прикордонних, а також собак інших служб більше схожа на лотерею.
Залежить від фінансового становища й обставин офіцерів, з якими вони працювали. Те ж стосується й коней. Багато наставників не можуть залишити їх собі, бо витрати на їх утримання досить значні.
[Даріуш Малковський, офіцер, який працює з кіньми]:
«Я хотів би його забрати, коли він піде на пенсію, але не можу. Мені довелося б платити за його утримання в стайні».
Як наслідок, деякі коні опиняються в приватних компаніях, де виконують посильну роботу. У найгіршому разі їх відправляють на забій чи присипляють.
[Катажина Кучинська, поліціянтка]:
«Не можна вважати, що це нормально. Ці тварини працювали на державу, тому на пенсії за ними повинні доглядати. Коні заслужили зелений луг».
У Польщі пропонують ухвалити закон, який затвердить негласне правило, що наставники тварин мають пріоритет і можуть забрати тварину собі після того, як вона вийде на пенсію. Інакше собаці чи коневі шукатимуть нових господарів.
Але найголовніше — закон зобов’яже державу виділяти власникам фінансування на утримання й ветеринарні послуги. Польський парламент, найімовірніше, схвалить такі зміни.
Коротке посилання на цю сторінку:
