Школа для дітей з особливостями розвитку в Сан-Вісенс-дельс-Орсі, що неподалік від Барселони. Восени на службу сюди вийшли собаки-терапевти.
Через карантин діти пів року не ходили до школи: спочатку — три місяці вимушеної самоізоляції, потім — три місяці літніх канікул. Восени зіткнулися з новою реальністю: усі педагоги в масках, що позбавило їх повноти емоційного контакту з дорослими. Інша річ собаки.
[Хуан Франсіск Поррас, директор школи]:
«Спочатку, як і в усьому, було складно. Спілкування із собаками для них нове. Багато хто ніколи раніше не контактував з тваринами, до того ж із собаками. Та позитивні зміни не забарилися: уже за кілька зустрічей діти стали краще йти на контакт, більш готовими до співпраці, прискорилася реакція. Собака став важливим інструментом нашої роботи».
Золотистий ретривер Соул пройшов спеціальне навчання. Уміє не втрачати спокою в непередбачуваних ситуаціях, не відповідати агресією на галасливі й раптові рухи дітей. Соул допомагає подружитися з навколишнім світом, дарує відчуття тепла та спокою.
Заодно розвиває пам’ять і увагу, рухливість і дрібну моторику, а за шматочок ласощів виражає щиру вдячність.
У 14-річного Ектора — аутизм. Каністерапія для нього — процес цілодобовий. Ось уже чотири роки він нерозлучний зі псом Ніко.
[Ектор Агера, хворий на аутизм]:
«Ми познайомилися, коли мені було десять років. Спочатку я боявся його, бо ніколи не бачив такої великої собаки. Потім ми подружилися».[Манолі Перес, мама Ектора]:
«Коли ми з Ектором сваримося, Ніко заспокоює його. Особливо коли син плаче чи нервує більше, ніж звичай. Зараз саме він найліпше вміє заспокоїти Ектора. Не уявляю, як би ми справлялися без нього».
Уперше каністерапію запропонував у 1961 році американський психотерапевт Борис Левінсон. Її часто застосовують у терапії для дітей із ДЦП, аутизмом, проблемами зору чи слуху.
Коротке посилання на цю сторінку:
