Цим магазином дитячого одягу в Какірі володіє угандійка Бренда Кемугіша. За фахом вона вчителька, але не отримує зарплати з березня, коли через пандемію закрилися всі школи.
Бренда заробляла 100 доларів на тиждень. Магазин приносить у п’ять разів менше. Однак ці гроші дають змогу вижити в критичній ситуації. Жінка планує зберегти бізнес, навіть коли відкриються школи.
[Бренда Кемугіша, учителька й підприємниця]:
«Я люблю дітей, тому повернуся й викладатиму. Але не приділятиму школі так багато часу, як раніше, бо я потрібна й магазину. Працюватиму і в школі, і тут».
Потребу мати додаткову спеціальність відчули й інші вчителі. Наприклад, у цій школі викладачі шиють маски для обличчя.
[Фредрік Одуор, учитель]:
«Ми зрозуміли, що не можна залежати лише від заробітної плати вчителя. Тому нам потрібно кілька джерел доходу, щоби прогодувати сім’ї».
Шити маски — не єдине, чого навчилися ці вчителі.
[Фредрік Одуор, учитель]:
«Першим проектом було виробництво тротуарної плитки й цегли. Але потім ми зрозуміли, що нам потрібно щось додаткове. Не щодня люди купують плитку, а нам треба жити».
В Уганді є понад 14 тисяч приватних шкіл. Там працює 150 тисяч учителів. Під час карантину вони залишилися без зарплати, а грошову допомогу видають лише викладачам державних навчальних закладів.
Тим часом вчителі обіцяють, що після карантину навчатимуть здобутих навичок і своїх учнів.
Коротке посилання на цю сторінку:
