На околиці угандійської столиці Кампала розкинулися міські нетрі під назвою Касокосо. Тут живе понад 20 тисяч осіб. І багато хто працює тут — на схилі пагорба Банда.
Чоловіки, жінки й діти сидять під спекотним сонцем і подрібнюють камені, які потім використовують як будівельний матеріал.
Ірена Анек — одна з багатьох працівників, які втекли від конфлікту на півночі Уганди. Вона не має освіти, тому береться за будь-яку роботу.
[Ірена Анек, угандійка]:
«Щодня ми заробляємо від 80 центів до долара 36 центів. Залежить від нашої активності. Цих грошей ледве вистачає на їжу та інші товари. Ціни дуже високі. Ми просто виживаємо».
Коли почалася пандемія коронавірусу, багато хто почав приводити на роботу своїх дітей. Син Ірени каже, що школи закриті, тому він підтримуватиме сім’ю, як це тільки можливо.
[Пол Оквір, син Ірени Анек]:
«Нам нема чого робити, і ми маємо змогу тут працювати й заробляти гроші. Ми можемо їх відкладати. І коли пандемія закінчиться, повернемося до школи й навчатимемося за власні кошти».[Мебрах Бамвена, лідерка жіночої громади]:
«Не можна дозволяти дітям працювати тут по три місяці. Вони забудуть усе, що вчили, і залишаться на цих шахтах».
Така робота ще й дуже небезпечна. На копальнях постійно стаються нещасні випадки.
[Ненсі Акелло, угандійка]:
«Найгірше те, що в нас починає боліти в грудях і через пил, який ми вдихаємо, виникають усілякі респіраторні хвороби. Також бувають травми через осколки каміння, що летять у вічі, або від удару молотком по пальцях».
Місцева влада каже, що нічим допомогти не може, бо шахти здебільшого приватні.
В Уганді живе 42 мільйони осіб. Водночас у країні зафіксовано понад 3000 випадків захворювання на COVID-19 і більш як 30 померлих. Утім, ці дані можуть бути значно заниженими, оскільки бідне населення масово не перевіряли. Крім того, з 1 вересня тестування на коронавірус із власної ініціативи тут стало платним.
Коротке посилання на цю сторінку:
