У Національному парку Гортобадь, що в Угорщині, пасеться табун рідкісних коней Пржевальського. У минулому столітті вони зникли в дикій природі. Фахівці мусили застосувати програму розведення. Тепер у світі живе приблизно 2000 особин. Близько 300 мешкають у цьому заповіднику.
Угорські вчені спостерігають за тваринами вже 20 років. Нині їм допомагають дрони. Це полегшує дослідження, і це дешевше, ніж почепити на всіх коней GPS-трекер.
Учені використовують два дрони. Один підіймається високо, щоб зняти весь табун. Це допоможе проаналізувати його пересування. Другий літає низько. Так можна ідентифікувати кожного коня.
[Петер Чобан, працівник Національного парку Гортобадь]:
«Нам необхідно спостерігати за кіньми, щоб підтримувати здоров’я популяції, а також керувати чисельністю тварин, щоб не допустити надмірного випасання худоби, але водночас мати достатню кількість тварин для збереження багатої генетичної різноманітності всередині популяції».
Дослідники також вивчають соціальну структуру табуна.
[Мате Надь, працівник Будапештського університету]:
«Коні мають ієрархію. Тварини тримаються в одному табуні. У цьому табуні є косяки. Коней усередині косяків пов’язують сімейні зв’язки. Також є окремі особини».
[Каталін Озогань, працівниця Дебреценського університету]:
«Ми вже знали, що коні Пржевальського живуть сімейними групами, і ці групи синхронізують свою поведінку. Але ми не знали, що їхнє суспільство настільки складне».
Спочатку сімейні групи трималися на великій відстані одна від одної. Але останніми роками вони живуть одним великим табуном. Водночас кобили більше контактують з кіньми зі своєї сімейної групи. А косяки братів-жеребців теж тримаються ближче один до одного. Зазвичай така поведінка буває серед мавп. Для інших тварин це рідкість.
Коні Пржевальського, як і раніше, у Червоній книзі. Усі сучасні особини походять від одинадцяти диких коней, відловлених у минулому столітті на північному заході Китаю, та одного домашнього коня. Обмежений генофонд створює труднощі в розведенні.
Раніше коні Пржевальського траплялися в лісостепах, степах і напівпустелях Європи, Казахстану та Сибіру. Можливо, колись вони туди повернуться.
Коротке посилання на цю сторінку: