Майже щодня 77-річна бабуся Сурін Маркаді ходить від дверей до дверей у своєму селі, що в центрі Таїланду. Вона відвідує десятки будинків, щоб виміряти людям температуру й перевірити, чи не має хто симптомів коронавірусу.
[Сурін Маркаді, волонтерка-медик]:
«Я вважаю всіх жителів села своїми родичами. Якщо їх не вчитиму, то вони не зрозуміють, який є ризик зараження».
Сурін бере участь у програмі «Сільські волонтери-медики», яку заснували ще в часи Холодної війни. Сьогодні ця мережа нараховує в усій країні понад мільйон працівників.
Жінка була волонтеркою останні 38 років. Каже, що до її обов’язків входить ходити від хати до хати й вимірювати температуру, а також стежити, щоб ті, хто повернувся з інших провінцій, дотримувалися 14-денного карантину.
[Сурін Маркаді, волонтерка-медик]:
«Маю вчити тих, хто перебуває на карантині, харчуватися окремо від членів своїх сімей».
Хоча Таїланд став першою країною, де за межами Китаю зафіксували заражених, тут із початку епідемії зареєстрували всього трохи більше ніж 3000 хворих і приблизно 60 померлих. Це набагато менше, ніж в інших азійських країнах.
Місцеві жителі кажуть, що захоплюються роботою Сурін.
[Тікомпорт Кінгпет, місцевий житель]:
«Вони, як маленькі мурахи, працюють разом. Вони дають людям дуже корисні поради».
Волонтерську програму заснували в 1977 році. Так уряд намагався утримати підтримку населення в умовах, коли в багатьох сільських районах комуністи вели активну пропаганду.
Коротке посилання на цю сторінку:
