На давніх вуличках Вашингтона, як і десятки років тому, до будинків підходить молочник. Сет Бурмейстер привозить молоко, морозиво і яйця з ферми, що за сто кілометрів од міста. За день обслуговує 150 сімей. Через епідемію багато хто замовляє доставляння.
Серед місцевих дітей молочник уже став знаменитістю. Вони вибігають привітатися чи махають йому рукою з вікна.
[Сет Бурмейстер, молочник]:
«Приємно це робити для людей і бачити їхню подяку за доставляння. Для дітей це як Різдво. Вони відкривають коробку й кажуть: “Мамо, тату, дивіться, тут морозиво й молоко!” Це дуже приємно».
Деякі компанії стали отримувати в кілька разів більше замовлень на доставляння молока.
[Тоні Бруско, директор молокозаводу]:
«Останніми вихідними березня стався перший сплеск замовлень. Зазвичай ми обслуговували 50‒100 осіб, а тут надійшло понад 800 заявок».
Директор молокозаводу Тоні Бруско вважає, що доставляння молока важливе не лише під час карантину.
[Тоні Бруско, директор молокозаводу]:
«Одна з особливостей нашої послуги в тому, що у ваших дітей і всієї сім’ї залишається спогад про молочарів. Адже це добре. Діти дорослішають і розповідають своїм дітям про те, як росли, і що в них був молочник. Гадаю, це чудово».
Еді та її чоловік люблять залишати біля дому порожні пляшки й чекати молочника.
[жителька Вашингтона]:
«Думаю, що для нього це приємний спогад, тож йому хочеться, щоб він був і в наших дітей».
Деякі покупці збираються користуватися послугами молочника найближчі пів року чи рік. А хтось уже думає, що ця професія знову стане звичною.
Коротке посилання на цю сторінку: