Перші п’ять місяців материнства для австралійки Ніни з Голд-Коста були і щасливими, і важкими. Уся річ у самотності. Її батьки далеко, а чоловік їх не має.
Якось Ніна зрозуміла, що її доньці Міллі потрібна бабуся. Тоді молода мама й звернулася по допомогу до людей похилого віку. Відгукнулася Крістін Арнотт. Вона наразі не має онуків, а ось любові — аж за край.
[Крістін Арнотт, названа бабуся]:
«Думаю, коли даруєш чи отримуєш любов, її не буває забагато».
Ніна та Крістін швидко зблизилися.
[Ніна Петерсен, молода мама]:
«Хоч ми знайомі недавно, та вона стала членом нашої сім’ї і дуже багато значить для нас із Міллі».
Молодій мамі полегшало, а дні бабусі тепер насиченіші.
[Крістін Арнотт, названа бабуся]:
«Це дарує мені радість. Мені до вподоби спостерігати, як дівчинка росте. Я знаю її лише кілька місяців, але за цей час вона підросла й розвинулася. Вона каже більше слів і добре повзає».
Дослідники зазначають, що спілкування між різними поколіннями корисне для всіх.
[Аннеке Фітцджеральд, дослідниця]:
«Я виявила, що коли молоді та старі збираються разом, у них не тільки загоряються очі, а й пожвавлюється мозок».
На думку вчених, діти, які мають бабусь і дідусів, почуваються захищенішими, легше переживають негаразди й ліпше ставляться до інших людей похилого віку. А бабусі й дідусі, які дбають про онуків, живуть на п’ять років більше.
Тепер Ніна закликає інших молодих батьків брати до сім’ї названих бабусь і дідусів. Ну а Крістін каже, що, навіть коли в неї будуть свої внуки, вона однаково не перестане спілкуватися з Ніною та Міллі.
Коротке посилання на цю сторінку:
