Повернення каланів і їхній апетит допомагають урятувати частину болотистої екосистеми штату Каліфорнія, США.
Морські видри їдять постійно. Й одна з їхніх улюблених закусок — болотяні краби, які риють нори й вигризають коріння болотної трави, яка утримує мул.
[Браян Сілліман, морський біолог]:
«Береги боліт падають у струмки брилами кілька футів у діаметрі. Вони руйнуються через нори».
Дослідження показало, що коли в приливне гирло біля Монтерея повернули каланів, які їдять крабів, це сповільнило ерозію боліт.
[Браян Сілліман, морський біолог]:
«Поїдаючи болотних крабів та знижуючи їх чисельність, вони зменшили ерозію цих боліт. Береги струмків перестали обвалюватися».
Упродовж багатьох років у цій місцевості калани не водилися. Їх винищили ще в XIX столітті через їхнє хутро. Раніше вони жили на територіях від Аляски до Каліфорнії, а також у Росії та Японії. Якоїсь миті лишилося тільки 2000 тварин цього виду. Здебільшого на Алясці.
Відновити колишній ареал каланів допомогла заборона на полювання та зусилля щодо відновлення середовища проживання. Перших представників виду тут помітили 1984 року. Також популяцію збільшила програма розведення цих тварин.
Ще одна користь каланів — вони сприяють відновленню морських водоростей. Ці хижаки їдять морських їжаків, які харчуються водоростями.
А збережені водно-болотні угіддя, гирла річок та болота допомагають запобігти ерозії берегових ліній і діють як поглиначі CO₂.
Коротке посилання на цю сторінку:
