Щоразу, починаючи роботу, італійська художниця Алессандра Дзареллі заспокоює серце та прибирає емоції. Вона — реставратор музеїв Ватикану. Вона має справу з неоціненними творами мистецтва таких майстрів, як Мікеланджело, Рафаель та Леонардо да Вінчі.
Зараз Алессандра реставрує картину Моретто да Брешія — італійського художника XVI століття.
[Алессандра Дзареллі, реставратор]:
«Почуття, коли бачиш роботи, наприклад, Мікеланджело, не описати словами. Але під час роботи я намагаюся триматися відсторонено. Мені треба зосередитися на завданні, інакше мене паралізують емоції».
Такого ж підходу до роботи дотримуються й інші реставратори ватиканських музеїв.
[Катерина Маніско, реставратор]:
«Хтось сказав мені, що не має значення, яка картина перед очима — Мікеланджело чи твоєї бабусі. Робота має бути точною, а самовіддача — повною».
Волю почуттям реставратори все ж дають, але лише коли відкладуть пензля.
[Алессандра Дзареллі, реставратор]:
«Я залишаю собі час наприкінці дня, коли закінчую працювати. Розмірковую і просто насолоджуюся почуттями від того, що перебуваю поруч із чудовими шедеврами».
У музеях Ватикану працює 36 реставраторів. Вони мусять бути істориками, мистецтвознавцями, хіміками та фізиками. Вони дбають про збереження тисяч квадратних метрів настінного живопису, 5300 картин та десятків статуй.
Коротке посилання на цю сторінку:
