Цей морський вітропарк височить над Балтійським морем за десять кілометрів від Данії. 161 вітрогенератор виробляє приблизно 4 % всієї електроенергії в країні. Але ні турбіни, ні кабелі в морі ніхто не охороняє.
[Томас Альмегор, працівник вітропарку]:
«Це відкрита територія. Між вітрогенераторами можуть ходити вітрильники та інші судна. Ми не стежимо за тим, чи заходить хтось у цю зону. Тут мілководдя — 5‒10 метрів. Будь-хто може сюди припливти».
Зараз європейські країни покладають дедалі більше надій на відновлювані джерела енергії. Наприклад, у Північному морі до 2030 року планують збудувати вітряні електростанції, які забезпечуватимуть електроенергією 100 мільйонів будинків. Але питання охорони цих об’єктів лишається відкритим.
Зазвичай компанії-оператори встановлюють гідрофони, а також періодично надсилають фахівців для огляду. Але охорона до їхніх обов’язків не входить.
[Йонас Франкен, працівник Дармштадтського університету]:
«Таких установок уже багато, і наглядати за ними непросто. Частина інфраструктури перебуває під водою. Усі прокладені по дну моря кабелі охороняти неможливо».
Для охорони таких об’єктів потрібні безпілотні підводні апарати, радари та камери спостереження. Також треба встановлювати на підводні кабелі датчики.
Обладнання для великого вітропарку коштуватиме 20–60 мільйонів євро. А на охорону нової гігантської електростанції, яку планують збудувати в Північному морі, знадобилося б кілька мільярдів євро.
Коротке посилання на цю сторінку:
