Ліси Гирканського національного парку простягаються на 850 кілометрів уздовж Каспійського моря: від Талишських гір в Азербайджані до провінції Голестан в Ірані.
99 % цієї території ретельно охороняють, адже це один із найбільших масивів лісу, який не переривають ні поселення, ні пасовища.
Нацпарк заснували у 2004 році. Він славиться природною красою та різноманітністю флори та фауни.
[Хабіб Рагімов, науковець]:
«Зі 160 видів дерев та чагарників, що ростуть у парку, 36 — ендемічні та реліктові».
Тут досі росте шовкова акація, кавказький дуб та інші види дерев.
Ці дерева пережили льодовиковий період завдяки особливому географічному розташуванню парку. Гирканські ліси на півдні підіймаються на висоту 1800–1900 метрів. Вони зупиняють потік континентальних холодних вітрів з Ірану й водночас відгороджують від холодних північних вітрів.
[Хабіб Рагімов, науковець]:
«Гирканські ліси вважають унікальними через ендемічні та рідкісні рослини. Тут трапляються рослини, що дійшли до наших часів із третього льодовикового періоду. Раніше ці рослини були поширені в усій Європі, але після льодовикового періоду залишилися лише тут».
У цих лісах повно диких звірів, таких як леопарди. Раніше вважали, що ці великі кішки в Азербайджані вимерли коло 50 років тому.
Але фотопастки підтвердили, що вони живуть у парку. Їх тут щонайменше п’ять.
І все ж у парку проклали кілька пішохідних стежок.
[турист]:
«Клімат тут значно м’якший, ніж в інших регіонах Азербайджану. Прохолодно. І цю прохолоду зберігають ліси, дерева й листя. Повітря тут настільки чисте, що люди приїжджають сюди відпочити».
У 2020 році Азербайджан подав документи для внесення Гирканських лісів до списку культурної та природної спадщини ЮНЕСКО. Рішення ухвалять на засіданні комітету організації у вересні.
Коротке посилання на цю сторінку:
