У цьому імпровізованому таборі — сотні людей. Загалом, за даними ООН, уже втекло коло 20 тисяч осіб. Й оскільки боротьба за владу триває, вимушених переселенців буде більше.
Багато хто не знає, де їхні родичі.
[Дескі Абдулає Бедім, біженка із Судану]:
«До нас прийшли озброєні люди й сказали забиратися, доки ми не попали під перехресний вогонь. Ми поспіхом поїхали на ослі сюди. Я розлучилася зі своїми сімома дітьми й не можу їх знайти. Ми бачили, як арабські ополченці вбивали батьків, які нічого не зробили. Не розуміємо, чому ми стали жертвами безпричинного варварства».
Більшість людей лишається просто неба. Деякі роблять укриття з гілок, палиць та обрізків тканини.
[Сура Харун Фараджаллах, біженка із Судану]:
«Ми із сім’єю втекли із села Тибелті, що в Судані, бо арабські ополченці почали нападати на наші громади. Ми мусили прийти сюди, щоб урятуватися. Тепер ми в безпеці, але без їжі та води. Тут до того ж негода, а в нас немає укриття».
Насильство в Судані спалахнуло 15 квітня, коли добре озброєні Сили швидкого реагування спробували здійснити державний переворот. Їм протистоїть урядова армія.
Як наслідок, вулиці столиці та її околиці перетворилися на поле бою.
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців очікує, що за найгіршого розвитку подій до Чаду втече ще 100 тисяч осіб.
Хвиля прибулих тисне на країну, яка вже прийняла 400 тисяч суданців, які втекли від попередніх конфліктів.
Коротке посилання на цю сторінку:
