[Лурдес Вільяроель, жителька Венесуели]:
«Іноді в людей не вистачає грошей, щоб сплатити за проїзд у транспорті. Або ж на проїзд є, але не снідаєш. Чи снідаєш, однак не обідаєш. Деякі мої колеги-вчителі не обідають. Кажуть, що немає грошей ні на що».
Голод у країні, де гіперінфляція з’їдає всі доходи, тепер звичайне явище. Це стосується навіть привілейованих, які мають доступ до американських доларів.
Щомісячна зарплата в приватному секторі становить у середньому 140 доларів, а в державному — лише 14. Водночас на харчі одна сім’я в середньому витрачає коло 370 доларів на місяць.
[Дженні Фігередо, економістка]:
«Люди не ходять до магазинів, бо не можуть купити нічого, окрім їжі. Ціни на харчі зростають щодня».
Продавці на ринку кажуть, що покупців дедалі менше, бо люди заощаджують.
[Оскар Йочунга, продавець овочів]:
«Через теперішню ситуацію і підвищення курсу долара болівар різко впав. Тепер люди купують значно менше, ніж раніше».
Опитування показують, що коло половини домогосподарств у країні живуть за межею бідності. Понад 40 % респондентів сказали, що пропускають один прийом їжі на день.
Водночас мільйони громадян Венесуели за останні роки виїхали, щоб розпочати нове життя в інших країнах Південної Америки чи за її межами.
Коротке посилання на цю сторінку:
