Це з’ясувалося завдяки другові Фрідмана. Крім того, що він музикант, він ще вивчає історію звукозапису. Куплений рояль належав Томасу Едісону. Згідно з документами, він придбав його 1890 року за 725 доларів. Рояль стояв у його лабораторії в Нью-Джерсі. Відомо, що Едісону подобалося, як звучить цей інструмент.
Побачивши рояль, друг Фрідмана одразу помітив на ньому сліди від укусів. На його думку, їх залишив американський винахідник.
[Роберт Фрідман, власник рояля]:
«Я спитав, що він має на увазі. Він відповів, що читав про те, як Едісон кусав музичні інструменти й прилади для відтворення звуку, щоб ліпше чути музику».
Едісон з малих літ погано чув. З віком глухота посилювалася. Водночас Едісон багато експериментував із записом музики. Один із його винаходів — фонограф. Інженер, який мав проблеми зі слухом, кусав музичні інструменти. Він казав, що так «чує зубами».
[Роберт Фрідман, власник рояля]:
«Можна побачити, що в місці, де він кусав рояль, усе пошкоджено — і покриття, і дерево».
Те, що це сліди від зубів, підтверджує дружина продавця. Вона стоматолог.
[Роберт Фрідман, власник рояля]:
«Можливо, цей рояль допоміг йому в роботі над приладами звукозапису».
Фрідман фортепіано зазвичай перепродає, але цього разу все інакше. Він не хоче, щоб рояль Едісона знову потрапив до приватних рук. Торговець шукає відповідний музей і готовий продати покусаний інструмент без націнки.
Коротке посилання на цю сторінку:
