А ці майстрині показують відвідувачам процес ткання.
[Аруш Каракешичан, учасниця фестивалю]:
«Ось карпет. Це ручна робота. Його виткано з овечої вовни. Кожен виріб має власний візерунок. І кожній місцевості притаманні свої візерунки».
За вірменською традицією новий килим відрізають від рами над головою незаміжньої дівчини. Уважається, що тоді вона скоро візьме шлюб.
Раніше барвники для килимів отримували здебільшого з рослин, насіння чи лушпиння, приміром, волоських горіхів. Технологія відома й нині.
[Мар’ям Налбадзян, учасниця фестивалю]:
«Ми робимо килими з натурально фарбованих ниток, зберігаючи технологію натурально фарбованих ниток. Використовуємо вірменський давній “вортан кармір”. Це черв’ячки, які дають яскраво-червону барву. Використовуємо індійське індиго, з якого отримуємо синій і зелений кольори. А завдяки безсмерткам маємо жовтий колір».
У міському парку свої роботи демонструє коло 200 майстрів з усіх регіонів Вірменії. Це національні костюми й прикраси, вишивка, іграшки, вироби з металу та каменю.
[Арман Казанян, учасник фестивалю]:
«Це з каменю, натурального каменю. Зображено там храм, вірменський храм. Це символ Арцаху. Зробили наші діти».
Фестиваль відвідало близько 2000 осіб.
[Сюзан, відвідувачка]:
«Ця подія дуже важлива, бо тут багато майстерень, які співпрацюють між собою. Приміром, деякі з речей, які ми тут купили, виготовлено з вірменської вовни, створеної на півдні Вірменії. Це ручна робота, пофарбована вручну».[Фран, відвідувачка]:
«Добре, що тут є фестиваль культури, мистецтва й ремесел. Гарний та дивовижний захід їжі, музики й танців. Чудово».
Ще одне стародавнє вірменське ремесло — гончарство. Перші глиняні вироби, знайдені у Вірменії, датують VI століттям до н.е. Згодом кераміку ускладнювали, прикрашали вигадливими візерунками й орнаментами натуральних кольорів.
Коротке посилання на цю сторінку:
