[Крістоф Ванденберг, співробітник ЮНЕСКО]:
«Мета загалом одна — прославити цю унікальну геологічну спадщину й ці унікальні ландшафти, де живуть люди».
Особливий охоронний статус дістали й геопарки у Швеції, Греції, Румунії, Німеччині, Люксембурзі та Бразилії.
Це острівний комплекс «Кефалонія-Ітака», що на заході Греції. Карстовим печерам, вирвам та підземним потокам 250 мільйонів років. А площа геопарку — майже 800 квадратних кілометрів.
У районі вигину Карпатських гір у Румунії розкинувся геопарк «Земля Бузеу». Йому 40 мільйонів років. Тут багато добре збережених скам’янілостей морських істот, птахів та ссавців. Є також довгі й глибокі соляні печери.
А це геопарк «Платоберген», що на заході Швеції. 15 столових гір із пласкими вершинами утворилися внаслідок ерозії під час льодовикового періоду 115 тисяч років тому. Тут знайшли першу відому кам’яну церкву Швеції. Її збудували вікінги-християни на початку XI століття.
У Люксембурзі новий статус дістав природний парк «Меллердаль», а в Німеччині — улоговина, яка утворилася 14,5 мільйонів років тому після падіння метеорита.
У Бразилії статус геопарку надали ланцюгу каньйонів, який утворився 180 мільйонів років тому.
У мережі Глобальних геопарків тепер 177 об’єктів 46 країн. Вона охоплює територію розміром 370 тисяч квадратних кілометрів.
Коротке посилання на цю сторінку:
