Вони оселилися в мангровому лісі й постійно прибігають на автостоянку. Тут чекають на людей і випрошують у них їжу. А решту часу шукають комах та ящірок, або їдять насіння та квіти.
[Дебора Вільямс, професор природничих наук]:
«Вони дуже звикли до людей. Ці мавпи живуть тут майже 80 років, і завжди поряд є люди, які їх годують. Тож ці стосунки між мавпами та людьми тут давно».
Нині поряд з аеропортом живуть 40 вервет. Вони розділилися на чотири групи й займають територію 600 гектарів.
Професор природничих наук Дебора Вільямс спостерігає за маленькою популяцією з 2014 року. Вона також розпочала проєкт збереження цих тварин у дикій природі Флориди.
Вервети — чужий вид. Зазвичай місцеві лісничі знищують таких тварин, але цих мавпочок поки що терплять і спеціально не відловлюють. Та якщо вервета потрапить до їхніх рук, її або присплять, або віддадуть до зоопарку. На волю вже не випустять.
Дебора хоче змінити цю ситуацію. Завдяки проєкту вже будують просторий вольєр, куди можна буде селити відловлених мавп.
[Дебора Вільямс, професор природничих наук]:
«Ці мавпи не агресивні. Вони просто займаються своїми справами, як ви чи я. Треба просто навчитися ділити з ними простір. І їх нечасто зустрінеш у США».
Ці вервети — нащадки мавп, які втекли з придорожнього зоопарку наприкінці 40-х. У лісах Флориди також є нащадки інших утікачів — макак і білячих мавп.
Коротке посилання на цю сторінку:
