Але тепер південнокореєць сумнівається, що колись матиме таку змогу. Помешкання в його районі відтоді подорожчали втричі.
[Лі Дже Хон, житель Сеула]:
«Я зробив би все, щоб повернутися в минуле й щось купити. Я не знав, що так станеться. Гадав, що час ще є. Та тепер про це можна забути».
«Де обіцяне доступне житло?» — це запитання було найпопулярнішим перед президентськими виборами, призначеними на 9 березня. Чинний голова держави Мун Чже Ін казав, що знизить ціни на нерухомість і дасть більше альтернатив. Але цього не сталося.
[Чан Сон Вон, колишній держслужбовець]:
«Якби мені не пощастило купити власне житло, не думаю, що ми б народили другу дитину. Можливо, відклали б ці плани».
Тепер багато хто голосуватиме за суперника Мун Чже Іна — експрокурора Юн Сок Йоля. Той обіцяє знизити податки й привабити інвестиції.
Мун Чже Ін, навпаки, підвищував податки й посилював кредитні правила для елітної нерухомості. Але це було на руку лише тим, хто скуповує житло в боржників.
[Чан Сон Вон, колишній держслужбовець]:
«З одного боку я радий, що маю дім, а з іншого мені шкода інших людей мого віку. Тепер їм потрібен значно більший початковий внесок».
Середня ціна квартири в Сеулі за п’ять років зросла більш ніж удвічі й зараз перевищує мільйон доларів США. Якщо зіставити з доходом населення, то житло в південнокорейській столиці тепер менш доступне, ніж у Нью-Йорку, Токіо чи Сінгапурі.
Коротке посилання на цю сторінку:
