Рубеніс також громадський активіст. Він багато років говорить про порушення прав людини в комуністичному Китаї. Ще до поїздки він серйозно обмірковував, чи варто йому їхати, бо це було небезпечно.
[Мартіньш Рубеніс, тренер олімпійської збірної Латвії]:
«Коли я дізнався, що Ігри будуть у Китаї, я дуже засмутився. Зрозумів, що мені доведеться вирішувати: їхати чи ні».
І все ж Рубеніс вирішив їхати, але сумнівався, що йому дадуть візу. Багато років він брав участь в акціях, які викривали злочини китайської компартії. 2006-го оголосив голодовку навпроти китайського посольства в Латвії. Так він протестував проти практики насильницького вирізання органів у Китаї.
Візу Рубеніс отримав, бо він не лише тренер, а й член Олімпійського комітету Латвії. Але перш ніж їхати він видалив із телефона всі контакти, щоб не було витоку даних.
[Мартіньш Рубеніс, тренер олімпійської збірної Латвії]:
«Я не взяв до Китаю жодних особистих електронних гаджетів. Я навіть кредитками не користувався, щоби за мною не можна було стежити».
Його вразила система стеження, що на вході до Олімпійського селища.
[Мартіньш Рубеніс, тренер олімпійської збірної Латвії]:
«На мені була маска й кепка. Та коли я проходив через ворота, на екрані з’явилося моє обличчя й усі особисті дані».
Тобто апарат розпізнав його лише з очей.
Усередині скрізь була поліція. Навіть у їдальні.
Ще до Олімпіади правозахисні організації закликали спортсменів та всіх, хто їде на Ігри, не порушувати питань стану прав людини в Китаї. Вони попереджали, що це небезпечно.
Проте Рубеніс усе ж наважився скористатися можливістю і зробив заяву на пресконференції в Пекіні. Він сказав таке.
[Мартіньш Рубеніс, тренер олімпійської збірної Латвії]:
«Найжорстокіша річ, яку досі вчиняє китайська компартія, це насильницьке вирізання органів у добрих і щиросердних людей, китайських громадян, які просто є в’язнями сумління».
Поліціянти стояли поряд, але Рубеніс не відступив.
[Мартіньш Рубеніс, тренер олімпійської збірної Латвії]:
«Я відчував, що це мій обов’язок, і дуже важливо, коли люди з вільних країн, люди, які розуміють, що відбувається в Китаї, про це говорять».
Потім посольство КНР у Ризі викликало голову Олімпійського комітету Латвії на бесіду. Проте той зазначив, що всі члени Комітету мають право говорити те, що вважають за потрібне.
Латвійська команда знову здобула бронзову медаль, і тренер уже повернувся додому.
Коротке посилання на цю сторінку:
