Без осла албанський фермер Ндуе навряд чи зміг би щось виростити. Його поле, яке завбільшки півтора гектара, лежить за 85 кілометрів від столиці. І він досі для обробітку землі використовує найпростіше знаряддя.
Звісно, з трактором було б простіше. Але пальне надто дороге. А з віслюком виходить дешевше.
[Ндуе Фуга, албанський фермер]:
«Щоб виростити їжу, треба, щоб осел попрацював. Ми не можемо дозволити собі дизельне пальне чи інші витрати».
Літр солярки коштує коло долара 70 центів. Але ці гроші фермеру нема звідки дістати. Усе, що він вирощує, з’їдає його сім’я. На продаж нічого не лишається.
[Ндуе Фуга, албанський фермер]:
«Останніми роками працювати дуже складно. Іноді брали невеликий трактор, інколи допомагають тварини. Але насправді нам і те, і те дорого».
Багато фермерів Албанії бідують. Усього їх коло 350 тисяч. І 280 тисяч із них мають надто маленькі господарства, щоби претендувати на державні субсидії чи гранти ЄС.
Якби це було можливо, то пальне їм обходилося б удвічі дешевше.
[Агім Ррапай, представник Ради агробізнесу Албанії]:
«Механічні інструменти — це проблема. Вони знецінюються, це дуже стара технологія. У нас багато горбистих та гористих земель. Для них потрібна дорога техніка. Але ми її не маємо».
В Албанії є коло 700 тисяч гектарів сільськогосподарських земель. Але сьогодні обробляють трохи більше як половину. Молодь залишає країну, і в полі працювати ніхто не хоче. Так, п’ятеро дітей цього фермера емігрували до ЄС.
40 % населення живе в сільській місцевості. Проте на сільське господарство припадає лише 19 % ВВП.
Коротке посилання на цю сторінку:
