Кажуть, що уряд їх ніяк не підтримує, хоч вони й забезпечують країну продовольством.
[Хосе Лабрадор, фермер]:
«Усі наші підприємства розоряються й зазнають збитків. Ми тепер нічого не можемо гарантувати. Цей бик втомиться і його треба буде замінити. Корови теж — треба буде дістати нових. Але як ми зможемо їх розводити, якщо доведеться їх з’їсти?»
Фермери переходять на молоко, бо виробництво яловичини потребує набагато більше часу, дохід теж приходить не одразу. Також у країні, де посилюється економічна криза, люди просто стали їсти менше м’яса. У 90-х один венесуелець у середньому споживав 26 кілограмів яловичини на рік. Нині коло восьми.
Тепер багато ранчо продають молоко за долари. За літр беруть 30–60 центів.
[Хосе Лабрадор, фермер]:
«Країна поринула в економічну, соціальну й політичну кризу. І він нас зруйнував. Але як хороші венесуельці ми кажемо: “Ми не здаємося, треба й далі працювати”».
Деякі ферми намагаються розширити міжнародний експорт. Але це вдається не всім. Хтось просто кидає своє господарство. А хтось переходить на вирощування кукурудзи чи розведення овець та свиней.
Ще чотири роки тому на скотарських фермах Венесуели було понад 2,5 мільйона голів. Наразі ця кількість зменшилася до мільйона 700 тисяч.
Коротке посилання на цю сторінку:
