Це одне з останніх місць у Європі, де залізо виплавляють і кують, як у середньовічні часи.
Боснійське село Очевія славиться своїми ковалями. Вони плавлять метал у вугільних печах. Потім кладуть його на ковадло, щоб великим молотом надати потрібної форми.
Тут залишилося лише три кузні, які стоять на швидкій річці Очевіце.
Перші письмові згадки про ковалів цієї місцевості датуються 1485 роком. Сьогодні кузнями керують нащадки засновників.
[Мійо Йозельжич, коваль]:
«Заведено вважати, що цю кузню заснувала родина Йозельжичів близько 700 років тому. Ми працювали тут за часів Османської імперії. Туркам теж потрібні були вмілі майстри, а ковальство — це форма мистецтва. Справжній коваль має бути митцем».
Мійо перейняв майстерність від батька й уже всього навчив свого сина.
[Дразен Йозельжич, син Мійо]:
«Тепер моя черга. Побачимо, що буде в майбутньому. Якщо ми й далі зможемо тут щось заробляти, то нічого змінювати не збираємося. Відтоді, як тут зародилося це ремесло, використовували тільки воду й вогонь. Ми нічого не міняли».
Унікальна й заготівля деревного вугілля. Раз на рік сюди приїздить майстер, який особливим чином спалює деревину. Процес триває близько місяця. Спочатку виривають велику яму, куди складають колоди. Потім усе це покривають травою й мохом і підпалюють. Стежити потрібно постійно, щоб не з’явився відкритий вогонь. Через 15 днів вугілля гасять і дають йому охолонути.
Сьогодні найліпше продаються ковані чани й сковороди для смаження й запікання. А пів століття тому попит був на зброю й підкови.
Ці ковалі кажуть, що готові робити будь-який товар, головне — зберегти методи, які їхні предки застосовували століттями.
Коротке посилання на цю сторінку:
