03.12.2021
Телеканал NTD

Огляд світових подій (з 8 по 12 серпня)

Огляд світових подій (з 8 по 12 серпня)

1. «Ми втомилися»: алжирці гасять пожежі голими руками Лісові пожежі Кабілія, Алжир Утомлені й виснажені, ці..

Дата завантаження: 2021-12-03

video

1. «Ми втомилися»: алжирці гасять пожежі голими руками

Лісові пожежі
Кабілія, Алжир

Утомлені й виснажені, ці алжирці намагаються підручними засобами врятувати свої будинки від вогню. З протипожежного обладнання — тільки гілки.

[місцевий житель]:
«Боремося з вогнем п’ять днів. Немає електрики, води, газу, інтернету. Тут нічого немає. Ми втомилися».

Пожежі палають на півночі Алжиру. В регіоні Кабілія загинуло вже 65 осіб. Серед них 28 військовиків, яких відправили гасити вогонь і рятувати місцевих жителів.

Утім, у цьому селі кажуть, що ніякої допомоги від влади так і не дочекалися.

[місцевий житель]:
«Величезна пожежа. За хвилину в регіоні Кабілія загорілися всі села. Народ Алжиру покинули. Від влади ми нічого не отримали, крім погроз. Люди об’єдналися, допомогу надають звідусіль».

Гуманітарна допомога надходить від простих громадян. Її можна отримати, приміром, у цьому сусідньому селі.

[Хаджі Мохамед, волонтер]:
«Я привіз їжу, меблі й усе, що їм треба. Це слід було зробити. Коли приходить лихо, треба допомогати. Хочемо допомогти тим, що маємо».

[Бен Абдулахед Моханда, співробітник гуманітарної організації]:
«Наша роль — отримувати допомогу з усіх куточків країни й розподіляти її серед жителів сіл, особливо серед тих, хто постраждав найбільше».

Алжир — одна з країн Середземномор’я, які нині горять на тлі аномальної спеки. Великі пожежі палають також у Греції та Італії.

2. У Південній Кореї добова кількість нових хворих на COVID побила рекорд

Нових хворих на COVID-19 дедалі більше
Південна Корея

Сумний рекорд за добовою кількістю нових хворих на COVID-19 зафіксували в Південній Кореї. За даними на 10 серпня, виявлено понад 2200 заражених. Це найвищий показник у країні за весь час епідемії.

Тут уже більш як місяць діє суворе правило соціального дистанціювання. Однак влада каже, що люди його не дотримуються. Тому багато хто заражається в громадських місцях і виявити джерело складніше.

[Квон Ток Чуль, міністр охорони здоров’я Південної Кореї]:
«У зв’язку з поширенням заразнішого дельта-штаму коронавірусу кількість підтверджених випадків збільшується. Це свідчить про масові зараження на робочих місцях, у спортивних залах, церквах і будинках для людей похилого віку».

Швидшому поширенню коронавірусу також сприяє те, що влітку люди частіше подорожують.

У Південній Кореї загалом зареєстровано більш як 216 тисяч випадків захворювання на COVID-19, померло щонайменше 2135 пацієнтів. Водночас нові штами виявили у 10 700 осіб. Переважно це дельта-штам. Також поширюються штами «альфа», «бета» і «гамма».

У країні йде масова вакцинація. До вересня хоча б однією дозою має зробити щеплення 36 мільйонів осіб. Це 70 % населення.

3. США депортували до Мексики 260 мігрантів

Мігрантів депортують
Сьюдад-Хуарес, Мексика

США депортували 260 центральноамериканських мігрантів. Здебільшого це сім’ї із Гватемали, Гондурасу та Сальвадору. Люди потрапили до Сполучених Штатів Америки незаконно. Тепер їх вислали до мексиканського Сьюдад-Хуареса, де ті опинилися в центрі для біженців.

Люди кажуть, що надії на краще життя в США уже немає.

[Херсон Флорес, депортований мігрант із Гондурасу]:
«Дуже сумно. Нас нічого не просили пояснити, нічого не сказали. Ми хотіли, щоб президент Байден надав нам легальну можливість залишитися в США, хай би як ми туди потрапили. Але на нас надягли наручники».

Центр, де перебувають ці мігранти, уже повний. Там також виявляють дедалі більше хворих на COVID.

[Рохеліо Піналь, правозахисник]:
«Учора притулок “Кікі-Ромеро” прийняв із цієї групи 130 осіб і майже повністю заповнився. Коли вони прибули, ми зробили їм тести на COVID-19. Сім із них були позитивними. Усіх хворих ізольовано».

Адміністрація попереднього президента Дональда Трампа дотримувалася щодо нелегалів жорсткої позиції. Вашингтон домовився з Мексикою, і всі біженці подавали документи й чекали дозволу на в’їзд на її території. Усіх, хто проникав незаконно, затримували й депортували.

Коли прийшла адміністрація Байдена правила почали послаблювати, через що каравани мігрантів ринули до кордону з новою силою.

4. Завершилася найнезвичайніша Олімпіада в історії

Закриття Олімпіади
Токіо, Японія

Різнобарвні феєрверки осяюють нічне небо над Токіо. Так завершилися найнезвичайніші Олімпійські ігри в історії. Вони проходили без глядачів.

Через коронавірус захід відклали на рік, оскільки сподівалися, що епідеміологічна ситуація поліпшиться й тисячі іноземних гостей дадуть Японії очікуваний прибуток. Але цього не сталося, і незадовго до відкриття організатори вирішили не пускати глядачів — як місцевих, так й іноземних.

Попри це президент Міжнародного олімпійського комітету назвав захід символом величі миру.

[Томас Бах, президент МОК]:
«Я впевнений, що ніхто з учасників ніколи не забуде ці Олімпійські ігри. Вони були унікальними. Вони стали великим символом надії для людей в усьому світі, великим проявом солідарності, завдяки якій ці Ігри відбулися, а також великим проявом миру, оскільки без солідарності немає миру».

Місцевий Олімпійський комітет у Токіо робив усе, щоб Олімпіада не перетворилася на епіцентр поширення нового дельта-штаму вірусу. Спортсмени переважно були у своїх кімнатах і зустрічалися тільки на змаганнях.

Однак сплеск захворюваності все одно стався. Тепер лікарні в Токіо намагаються впоратися з напливом пацієнтів.

Попри обмеження під час закриття Ігор біля Національного стадіону в Токіо зібралися протестувальники. Вони тримали плакати «Олімпіада вбиває бідних» і «Нам не потрібна Олімпіада».

Опитування громадської думки показують, що японці на тлі світової кризи в галузі охорони здоров’я здебільшого не хотіли цього заходу. Країна витратила на Ігри 15 мільярдів доларів — удвічі більше, ніж очікувалося. І це тоді, як напливу туристів не було.

[протестувальник]:
«Під час Олімпійських ігор кількість хворих на COVID різко зросла. Ми не можемо дозволити, щоб їх стало ще більше. Паралімпіаду треба скасувати. Думаю, є зв’язок між Олімпіадою і випадками зараження, бо коли почалися Ігри, хворих стало більше».

Утім, невеликою розрадою для японців стала рекордна кількість здобутих їхніми атлетами золотих медалей — 27. Вище в заліку тільки США й Китай. У них 39 і 38 золотих нагород відповідно.

Українські ж спортсмени на цих Іграх вибороли 19 медалей: одну золоту, 6 срібних та 12 бронзових.

5. Туризм Таїланду занепадає без іноземців

Ні туристів, ні допомоги
Бангкок, Таїланд

У Великому палаці в Бангкоку зазвичай було чимало туристів. Але тепер тут панує мертва тиша.

Таїланд накрила нова хвиля епідемії, і щодо іноземців поки діють жорсткі карантинні обмеження. Усе це завдало важкого удару по малому бізнесу.

[Рідеван Тхапюл, продавчиня квітів]:
«До цієї пам’ятки приходили здебільшого іноземці — китайці та інші. COVID безпосередньо зачепив усіх нас, зокрема й постачальників. Та ми однаково приходимо працювати. Просто не знаємо, що ще робити».

А ось знаменитий торговий район Сіам-сквер. Під час пандемії він перетворився на місто-привид.

У цьому ресторані в «доковідні» часи щоденний виторг перевищував 2000 доларів. Тепер у деякі дні не заробляють і двох. Багатьох працівників довелося відправити у відпустку. А власниця закладу навіть подумувала, чи не піти їй з життя.

[Пассаві Крайдеюдомпайсарн, власниця ресторану]:
«Я сказала дітям, що моє життя застраховане. Якщо помру, можливо, вони виживуть. Та діти відповіли, що зараз не час. Вони сказали: “Не мели дурниць, надія ще є, треба жити далі”».

У схожому становищі й багато власників магазинів та ресторанів. Деякі заклади громадського харчування перейшли на доставляння. Та, щоб вижити, цього замало.

[Піяпонг Айяра, власник ресторану]:
«Влада ніяк не підтримує наш бізнес, не допомагає йому вижити. Також ніхто не знає, коли відкриють кордони».

Порожньо не лише на вулицях і в магазинах, але й на узбережжях тайських курортів.

До пандемії туристичний сектор становив 20 % ВВП Таїланду. Експерти кажуть, що тепер про це можна забути. Якщо у 2019 туризм приносив 100 мільйонів доларів, то торік — уже 30 мільйонів. У 2021-му, як очікують, буде ще менше.

6. Науковці тестують нові матеріали для космічних апаратів

Випробування почалися
Нові космічні матеріали

На картинках космос здається дуже спокійним. Та це не так. Низька навколоземна орбіта — вороже середовище для будь-якого організму й матеріалу. Наприклад, на космічні кораблі, які рухаються зі швидкістю 27 тисяч кілометрів за годину, впливає радіація, пил і космічне сміття. Температура за бортом коливається від мінус 150 до плюс 150 градусів Цельсія.

Тепер же Європейське космічне агентство просить науковців створити нові матеріали. Ці полімери зможуть протистояти суворим умовам космосу. Усі зразки тестуватимуть на Міжнародній космічній станції.

Значення має кожен кілограм. Чим важча ракета, тим більше пального їй треба. До того ж навколоземна орбіта швидко перетворюється на звалище неробочих супутників та інших уламків.

Науковці шукають нові матеріали: удвічі легші й довговічніші. Вони кажуть, що старіння матеріалу відбувається на молекулярному рівні.

[Ян Гаммертон, професор Бристольського університету]:
«На нього впливає ультрафіолет. Ультрафіолет у вакуумі — це дуже високе електромагнітне випромінювання, яке нагріває матеріал, спричиняючи молекулярну вібрацію. Тобто матеріали мають витримувати великий обсяг енергії, і водночас їхня молекулярна структура не повинна порушуватися».

Зараз у спеціальній камері тестують нову смолу у взаємодії з вуглецевим волокном. Її піддають великому тискові й високій температурі. Дослідники кажуть, що такий полімер зможе самовідновлюватися.

[Ян Гаммертон, професор Бристольського університету]:
«Коли на нього впливає, наприклад, навколоземна орбіта, матеріал вступає в реакцію з (атомарним) киснем, він реагує на ці радикали й утворює на своїй поверхні оболонку. Тобто на поверхні полімеру з’являється захисний панцир».

У майбутньому науковці планують створити технологію, яка б дала змогу виробляти матеріали прямо в космосі.

7. У світі відзначають 30-річчя першого вебсайту

Перший у світі вебсайт
Джерело світової павутини

Опублікувати фото в соцмережі чи зробити покупку в інтернет-магазині. Сьогодні це будні мільйонів людей. Але світової павутини могло й не бути, якби не розробка молодого англійського інженера-програміста. 30 років тому сер Тім Бернерс-Лі запустив перший у світі вебсайт.

Бернерс-Лі працював у ЦЕРНі — Європейській організації ядерних досліджень. З 1989 року він почав думати над способами ідентифікації і пошуку цифрових об’єктів за допомогою програмного забезпечення браузера. А вже в серпні 1991 запустив вебсайт info.cern.ch, присвячений інформації про його проєкт World Wide Web.

Сьогодні є понад мільярд 800 мільйонів вебсайтів, на які заходить коло трьох мільярдів користувачів. І все завдяки тому, що Бернерс-Лі не запатентував свою технологію, а, навпаки, надав до неї вільний доступ.

В інтерв’ю 2019 року він пояснив, чому нещодавно випустив книгу правил, що регулюють поведінку в інтернеті. Вона покликана протидіяти поширенню дезінформації, масовому стеженню та державній цензурі.

[сер Тім Бернерс-Лі, творець першого вебсайту]:
«Це новий світ, у якому велика частина життя нашого суспільства фактично визначається тим, як працюють соціальні мережі тощо. І немає жодної книги правил, написаної сто років тому».

До речі, саме Бернерс-Лі та його помічники придумали URL, протокол HTTP і мову HTML, які стали основою сучасної світової павутини.

8. Липень став третім найспекотнішим за всю історію спостережень

Майже рекордсмен
Третій найспекотніший липень

Минулий липень став третім найспекотнішим за всю історію спостережень. А їх ведуть із середини XIX століття. Спекотніше було лиш у липні 2016 і липні 2019 року. Екстремально високу температуру реєстрували в різних країнах світу — від Фінляндії до США.

[Фрея Вамборг, кліматолог]:
«У Європі — це був другий найспекотніший липень за всю історію спостережень. Але спека стояла не в усьому регіоні. У Східній Європі температура була набагато вищою за середню. Спека приходила хвилями. А в Західній і Центральній Європі температура була нижчою від середнього показника, ніж у попередні 30 років».

У США, Канаді та деяких європейських країнах рекордна спека спровокувала лісові пожежі. Водночас липень приніс світу й небувалі повені. Від них постраждав Китай, Німеччина, Бельгія, Австрія, Нідерланди, Франція та інші країни.

Зате Аргентина переживає десятирічну посуху. Влітку тут мало дощів, а взимку — снігу. Через це гірські хребти Анд оголюються.

[Рікардо Вільяльба, дослідник]:
«З 2000 по 2010 рік у Центральних Андах здебільшого було стабільно. Деякі льодовики навіть трохи збільшилися. Але, коли почалася мегазасуха, льодовики перестали поповнюватися і їхня площа зменшується. Це дуже помітний процес, і йде він швидше, ніж раніше».

Зараз в Аргентині зима, і гірськолижний сезон у розпалі. Але на курортах змушені робити траси зі штучного снігу.

Дослідники закликають фермерів Аргентини економніше використовувати воду з гір для зрошення виноградників, що дасть змогу зберегти природні ресурси.

9. Найтонший у світі посуд створює гончар із Тайваню

Найтонша кераміка
Тайбей, Тайвань

Вироби цього тайванського гончаря могли потрапити до Книги Гіннеса. Вони настільки тонкостінні, що колишуться від подуву вітру.

Але сертифікація вимагає розкрити секрети технології, і тому Хуан Ченнань вирішив відмовитися від світової слави.

І не прогадав. Цінителі кераміки в Китаї віддають за його роботи по 900 тисяч доларів.

[Хуан Ченнань, гончар]:
«Якщо зробити чашу завтовшки коло 0,1 міліметра, то вона матиме хвилеподібну форму й стане дуже м’якою. За товщини 0,7 міліметра виріб уже не деформується. Якщо хочете зробити чашу такою ж тонкою, як у мене, найважливіше — підібрати склад глини».

Час майстра розписано на місяці вперед. Усі замовлення він доставляє особисто.

[Хуан Ченнань, гончар]:
«Спочатку китайці казали, що це “вироби з яєчної шкаралупи”. Але побачивши їх, вони стали казати, що це “кераміка яєчної плівки”, маючи на увазі мембрану всередині яйця».

Колись колеги підозрювали, що Хуан хитрує, додаючи до глини пластик. Але закони фізики це спростовують: пластик плавиться за 200 градусів Цельсія, а керамічні чаші обпалюють у печі за температури 1200 градусів.

[Хуан Ченнань, гончар]:
«Неможливо, щоб я додавав пластик. Моя формула близька до нанотехнологій, інакше нічого не вийшло б. Навіть фахівці з кераміки не вірять, що можна зробити чашу настільки тонкою. Можете собі уявити, як це складно».

Завершальний штрих — розпис. Художник, що працює з Хуаном, не поступається йому майстерністю. У Лан спеціалізується на розписі тонких керамічних виробів і працює з Хуаном майже 20 років.

[У Лан, художник по кераміці]:
«Слід бути дуже обережним. Ні на хвилину не розслабишся. Стінки дуже тонкі. Рухи пензлем мають бути повільними та м’якими. Проявиш недбалість — трапиться трагедія. Так я вже розбив кілька мисок».

Особливої концентрації потребує розписування середини чаші.

[У Лан, художник по кераміці]:
«Це не задоволення, а кропітка праця. Якщо чаша розбивається, на душі — журба. Стільки праці на неї витрачено».

Гончарство — одне з найдавніших ремесел. У Китаї його розквіт припав на період династії Тан.

10. Венесуельське подружжя перетворило свій дім на притулок для лінивців

Притулок для лінивців
Сан-Антоніо-де-лос-Альтос, Венесуела

Цьому лінивцеві пора повертатися в дику природу. Венесуелець Хуан-Карлос проводжає свого підопічного. Він та його дружина Хейді врятували вже не один десяток поранених і хворих тварин.

Подружжя тримає притулок у себе вдома в Сан-Антоніо-де-лос-Альтос. Його відкрили після того, як сталася одна зворушлива історія. Хуан-Карлос і Хейді везли до ветеринара собаку й дорогою побачили на землі лінивця. Той, мабуть, видерся на опору лінії електропередачі і його вдарило струмом.

Тварину вдалося врятувати, але їй ампутували задні кінцівки, а одна передня лапа залишилася без кігтів. Подружжя дало лінивцеві ім’я Чуї, і той залишився в них назавжди. Центр порятунку теж назвали на честь цього персонажа «Зоряних воєн».

[Хуан-Карлос Родрігес, власник притулку для лінивців]:
«Урятувавши Чуї, ми зрозуміли, що в нашій країні цих тварин погано захищають. Потім дослідили ситуацію в інших країнах і з’ясували, що лінивців погано вивчено в усьому світі. Тому ми сказали собі, що мусимо їм допомагати. Якщо врятували одного, чому б не врятувати іншого?»

Крім Чуї, усім іншим підопічним імен не дають — лише порядковий номер. Власники притулку хочуть, щоб вилікувані лінивці поверталися в природне місце існування.

[Хейді Родрігес, власниця притулку для лінивців]:
«Багатьох лінивців ми просто перемістили з небезпечних районів до інших місць. Ми оглядаємо тварин. Якщо є поранені, то привозимо до нашого центру. Потім викликаємо ветеринара, який проводить огляд і призначає лікування».

Ніхто з подружжя не має медичної освіти. Довелося вчитися лікувати тварин на онлайн-тренінгах. Так у них з’явилися друзі-ветеринари із Чилі. Вони теж роблять вклад у допомогу лінивцям, жертвуючи гроші на ліки.

Прогодувати цих неквапливих тварин досить просто — треба лише листя.

У притулку врятували вже 45 лінивців. А до літа наступного року подружжя розширить територію центру до 400 квадратних метрів. Тоді можна буде лікувати одночасно 50 тварин.

11. Традиційні сокири, як і раніше, роблять на Закарпатті

Традиційні сокири
с. Брустури, Івано-Франківська область

Ці сокири з довгими ручками й барвистими головками — продукт багатовікової майстерності. У Закарпатті їх роблять мосяжники — майстри по металу. Вони також виготовляють посуд, дзвіночки й жіночі прикраси. Але впродовж усієї історії одним із їхніх найцінніших творінь була сокира — невід’ємний атрибут гуцулів.

[Назар Габорак, мосяжник]:
«Люди прорубували собі стежки, спиралися на неї, захищалися від різних тварин. А тепер її використовують як святковий атрибут на фестивалях, колядках, святах. У Криворівні, наприклад, коляда не може пройти без сокири. На весіллі теж повинен бути молодий із сокирою».

Назар Габорак із села Брустури — один із небагатьох майстрів із виготовлення традиційних гуцульських сокир. Він мосяжник у шостому поколінні, і тепер передає свої знання дев’ятирічному синові Віталію.

[Віталій, син Назара]:
«Це традиція. Я буду це робити».

[Назар Габорак, мосяжник]:
«Я працював у художній майстерні з дідом, дивився, як це робиться, зазвичай допомагав йому. Я самоучка й не вчився в інституті на мосяжника, усе прийшло саме собою».

Спочатку метал плавлять за температури 1200 градусів. Потім виливають у спеціальну форму. Тоді у майстерні ці звичайні сокири перетворюються на гуцульські твори мистецтва.

Працюють усією сім’єю. Створюють від 30 до 40 таких сокир за місяць, залежно від попиту. Основні покупці — місцеві жителі й туристи. Вартість такого виробу — від 10 доларів.

Назар каже, що заробити на цьому складно, але продовжувати справу предків — найкраща нагорода.

12. У Киргизстані пройшов фестиваль, присвячений спадщині предків

Фестиваль «Спадщина предків»
Жиргалан, Киргизстан

Ці юні танцівниці не забувають традиції. У Киргизстані проходить фестиваль «Аталар ізі», або «Спадщина предків».

[Гульміра Примова, дизайнерка та організаторка фестивалю]:
«”Аталар ізі” — це відродження нашої киргизької духовності. Тобто відродження того, що залишилося нам від предків. Це наш національний одяг, одяг для нашої молоді, для наших дівчаток, щоб ми виховували їх із самого народження в киргизькому дусі».

Цього року фестиваль присвячено важливій ролі жінки в історії киргизького народу. Вона берегиня сімейного вогнища і працьовита робітниця.

[Асель Калканова, організаторка фестивалю]:
«Нинішні дівчатка — це завтрашні матері. Мусимо навчити їх, як бути мамами, виховувати героїв і ростити гідних дітей».

А в цій юрті можна послухати традиційні пісні. Під їхнє звучання уявляється нелегке, але водночас яскраве кочове життя.

А ось молоді киргизи охоче змагаються в силі та спритності. Одна з найпопулярніших національних ігор називається «Кок-бору». У неї зараз грають на фестивалі. Учасники змагання борються за тушу козла. Заволодівши нею, треба закинути її в так званий казан, який є воротами.

[турист з Ізраїлю]:
«Нам дуже сподобалося. Найбільше вразили костюми, пісні, танці й кінна гра “Кок-бору”. Вона теж дуже видовищна».

Фестиваль «Аталар ізі» щорічно приваблює гостей з усього Киргизстану, а також іноземних туристів.

13. У Венеції побудували човен у вигляді гігантської скрипки

Гігантська скрипка, що плаває
Венеція, Італія

У цієї гігантської скрипки все таке ж, як у справжньої. І гриф, і струни, і навіть підборідник. Тільки її стихією будуть не концертні зали, а канали Венеції. Зараз її спускають на воду, щоб випробувати на плаву.

Незвичайне судно завдовжки 12 метрів і завширшки чотири побудував відомий італійський різьбяр по дереву Лівіо Де Марчі. Його називають «венеціанським теслею».

Випробування такого творіння не могло обійтися без музики. Віолончелістка з Венеціанської консерваторії імені Бенедетто Марчелло виконує на борту судна твори Антоніо Вівальді — одного з найвідоміших синів міста.

Де Марчі побудував човен під час пандемії на згадку про людей, які померли від коронавірусу. Судно називається «Скрипка Ноя» й символізує відродження Венеції.

Інструмент, що плаває, спроєктовано так, що його можна легко розібрати й зібрати заново. Човен офіційно спустять на воду 18 вересня. Він плаватиме навколо Венеції.

14. Веселі змагання з перенесення дружин улаштували в Угорщині

Змагання з перенесення дружин
Тапіобічке, Угорщина

На цьому змаганні з дружинами можна робити все: нести догори дриґом, мочати головою у воду або ж просто кидати в яму з каламутною рідиною. Головне — донести дорогоцінну ношу до фінішу.

Веселі змагання проходять в угорському селі. У них беруть участь 40 подружніх пар.

Завдання чоловіків — подолати перешкоди, несучи на собі дружину. Багато хто закидає дружину на плечі так, щоб ноги стирчали спереду. Марк і Анетт вибрали інший спосіб.

[Марк, учасник змагань]:
«Ми розробили стратегію, щоб знайти найліпший спосіб нести дружину на спині».

[Анетт, учасниця змагань]:
«Усе пройшло дуже добре. Це того варте».

Переможців чекають нагороди, але головне тут — гарно розважитися й досхочу посміятися.

[Чаба, учасник змагань]:
«Просто фантастика. Добре скупатися в таку спеку».

Змагання з перенесення дружин також популярні у Фінляндії.

15. Зарядка для пінгвінів: як розважають тварин у тайському зоопарку

Пінгвіни на карантині
Чонбурі, Таїланд

Підтримувати фізичну форму й бадьорість духу під час ізоляції непросто. Навіть пінгвінам. У відкритому зоопарку Таїланду ці птахи звикли до захопливих поглядів публіки. Поки вони плескалися в басейні, грілися на сонці чи просто їли, за ними постійно спостерігали відвідувачі.

Однак 23 липня в країні ввели карантин, і все змінилося. Після цього деякі пінгвіни занепали духом.

[Тоссапол Косол, доглядач зоопарку]:
«Я помітив, що вони трохи спантеличені. Зазвичай їх завжди чекає натовп. А тепер вони виходять — і нікого немає, тому іноді вони зупиняються й дивляться навколо, гадаючи, куди ж поділися люди?»

[Тавін Раттанавонгсават, директор зоопарку]:
«Зараз, коли з ними спілкуються лише доглядачі, вони напевно думають: “Чому тепер завжди одні й ті ж самі обличчя, де ж діти та їхні батьки?”»

Одне з головних завдань працівників зоопарку — знаходити пінгвінам цікаві заняття. Щодня вони прогулюються. А ще з’їдають коло 25 кілограмів скумбрії.

[Тоссапол Косол, доглядач зоопарку]:
«Якщо тримати їх лише в приміщенні з кондиціонером, вони можуть захворіти. Треба виводити їх на вулицю, щоб вони погрілися на сонці, поїли й поплавали, і треба підтримувати їхню здорову дієту».

Усього в зоопарку мешкає 41 пінгвін віком від одного місяця до 18 років.
Коротке посилання на цю сторінку: