Днями щоденник передали до Музею Голодомору в Києві. Там почали масово збирати свідчення, реліквії, фотографії сімей, які пережили голод.
[Олександр Нечипоренко, син свідка Голодомору]:
«Батько пройшов складний життєвий шлях. Багато що знав безпосередньо, був завжди в центрі подій. І тому всі його записи в цьому щоденнику абсолютно щирі, абсолютно правдиві».
Щоденник пройшов непростий шлях. За його зберігання близький друг Лаврентія Нечипоренка, Іван Коваленко, провів на засланні п’ять років. Тоді ці записи зарахували до антирадянської агітації. Крім них, із дому Івана конфіскували й усі інші рукописи. Сьогодні щоденник стане одним із свідчень тих трагічних подій.
[Марія Кириленко, дочка Івана Коваленка]:
«Правда буває дуже сумна, неприємна, трагічна. Але правду потрібно знати, потрібно знати історію свого народу, знати свої внутрішні бар’єри, потрібно відкрити свою душу й серце, щоб дізнатися про ці трагічні, абсолютно жахливі сторінки».
1996 року Служба безпеки України повернула Івану Коваленкові всі конфісковані рукописи. Серед них і щоденник Лаврентія Нечипоренка.
[Олеся Стасюк, генеральний директор Національного музею Голодомору]:
«Зберегти цю інформацію насправді було дуже важко. Усі ми знаємо про інформаційну блокаду, про те, як забороняли говорити про Голодомор. Навіть у сім’ях заборонялося згадувати про те, що був голод».
Експозицію, на якій буде виставлено на огляд щоденник, планують відкрити 2023 року.
Коротке посилання на цю сторінку:
