Американка Емілі описує депресію як чорну діру, де гравітація настільки сильна, що вона ледве рухається. Вона знає, що хвороба може її вбити. Її батько й мати наклали на себе руки.
Але тепер вона бере участь у випробуванні нової експериментальної терапії. У її мозок імплантували електроди.
[Емілі Голленбек, пацієнтка з депресією]:
«Спочатку я була приголомшена, бо сама концепція жахає. Це операція на мозку. У нього вживлюють дроти. Але я також відчувала, що до того часу вже випробувала все».
Дослідники кажуть, що глибока стимуляція мозку може допомогти майже трьом мільйонам американців, які страждають від депресії. Зараз цим методом лікують хворобу Паркінсона та епілепсію.
Під час лікування на мозок спрямовують електричні імпульси, що нагадує кардіостимулювання.
[Браян Копел, дослідник]:
«Усе дуже просто. Глибока стимуляція мозку — це “кардіостимуляція” мозку».
Емілі стала однією з кількох сотень пацієнтів, які взяли участь у тестуванні. Усім їм вживили електроди в ділянку мозку, яка регулює емоційну поведінку.
Електроди сполучають дротом із пристроєм, розташованим під шкірою у грудях. Він контролює інтенсивність електричного стимулювання та подає постійні низьковольтні імпульси.
Лікарі кажуть, що в мозку здорової людини електрична активність відбувається безперешкодно. А під час депресії імпульси немов би застрягають. І стимулятор допомагає пробити такі затори.
Емілі каже, що відчула ефект майже миттєво. Тепер шкодує, що такою терапією не встигли скористатися її батьки.
Утім, деякі лікарі налаштовані скептично. Вони кажуть, що після операції можливі ускладнення, такі як кровотеча, інсульт чи зараження.
Сама Емілі визнає, що стимуляція мозку — не панацея. Вона досі приймає ліки проти депресії і потребує постійного догляду. Проте вона вже почала діставати задоволення від маленьких життєвих речей, таких як відвідування кав’ярні чи бібліотеки.
Коротке посилання на цю сторінку:
