Найбільше постраждав індійський штат Західна Бенгалія. Швидкість вітру сягала 185 кілометрів за годину. Хвилі були заввишки п’ять метрів. уздовж узбережжя Бенгальської затоки затоплено прибережні низовини.
Ще до приходу стихії в обох країнах встигли евакуювати близько трьох мільйонів осіб. Людей розмістили у тимчасових притулках. Проте евакуація зачепила тільки населені пункти, які лежали безпосередньо на шляху циклону, а багато селищ із його країв залишилися без допомоги.
[Тунтуні Бойра, жителька села в Західній Бенгалії]:
«Мій дім зруйновано. На нього впало дерево. Де нам жити? Зазвичай ми працюємо в Одіші, але через карантин усе закрито. Немає роботи, немає доходу. Чоловік застряг в Одіші й не може передати нам гроші. Як мені відновити житло? На гроші, які він надсилав, я поставила паркан. Що мені тепер їсти?»
У столиці Західної Бенгалії Колкаті під водою опинилося кілька районів, зокрема й аеропорт. Проводити рятувальні операції важче через спроби знизити ризик поширення коронавірусу. Так, деякі відмовилися евакуюватися, бо бояться заразитися у тимчасових притулках.
[Нілам Шарма, жителька Колкати]:
«Карантин триває ось уже два місяці. Ми не маємо виходу, нам нічого їсти. На нашому будинку циклон зніс дах, як нам його відновити? Що робити? Ми вибігли з дому, щоб урятуватися, усе залишили всередині, і тепер усе розтрощене — телевізор та інші речі».
«Амфану» присвоїли ступінь суперциклону, але, ударивши по суші, він ослаб до циклонічного шторму.
Коротке посилання на цю сторінку:
