Заняття з хорових співів проходять в австралійському місті Джилонг уже десять років. Зазвичай збирається приблизно 70 осіб різного віку. Для учасників спів — це спосіб спілкування.
[Мішель Лім, працівниця організації Ending Loneliness Together]:
«Кожен із нас може відчути себе самотнім, і дуже важливо, щоб ми пом’якшували наслідки самотності, установлюючи соціальні зв’язки, хай би де ми були».
Джессіка Вокер має синдром Аспергера. У неї порушення психічного розвитку, що ускладнює спілкування. Для неї цей колектив став другою сім’єю.
[Джессіка Вокер, відвідувачка занять]:
«Мені тут дуже подобається: мені подобається виходити зі своєї шкаралупи, мені подобається бути собою. Тут мені легко бути собою, а зовні, у суспільстві, відчуваю тиск від необхідності бути як усі. Але я не така, як усі, і цим пишаюся».
Рорі Вілсон приєднався до хору коло десяти років тому. До того він кілька разів пережив інсульт. Нині приходить щотижня.
[Рорі Вілсон, відвідувач занять]:
«Я приходжу сюди щопонеділка й одразу відчуваю, що настрій поліпшується. Нетерпляче чекаю, коли знову прийду».
Хор допомагає людям похилого віку спілкуватися одне з одним. Але вікових обмежень немає. Анастасія вперше прийшла в дев’ять років.
[Анастасія Ворден, відвідувачка занять]:
«Я виросла, не знаючи, що таке сім’я. Але коли я приходила на хор, тут у мене була своя бабуся, свої тітка й дядько, і це дивовижне почуття».
За даними досліджень, кожен четвертий австралієць страждає від самотності. За десять років хор добре вплинув на багатьох учасників.
[Кім Діллон, диригент хору]:
«Дехто мені каже, що це єдине, заради чого вони можуть вийти з дому, і часто це єдине, що зупиняло їх від самогубства. Раніше вони не мали почуття спільності. А тут вони почуваються частиною сім’ї, можуть зробити свій внесок і відчувають свою причетність».
Відомо, що спів — гарний спосіб зняти стрес і гармонізувати емоційний стан. Він добре впливає на мозок, нервову систему, знімає втому.
Коротке посилання на цю сторінку:
