Таксист із Шанхая Чжан Цзянь працює 17 годин на день, щоб заробити стільки ж, скільки лише кілька місяців тому отримував за звичайну зміну. Річ у зростанні конкуренції: дедалі більше китайців іде в приватні перевезення.
Чжан заробляє 40–55 доларів за день, перевозячи пасажирів із ранку до пізньої ночі.
[Чжан Цзянь, водій]:
«Попередні два роки через пандемію бізнес не дуже процвітав. Раніше я працював по вісім, дев’ять чи десять годин. Тепер по 14–17 за ті самі гроші».
Через слабке відновлення Китаю після пандемії і рекордне безробіття серед молоді в застосунках, аналогічних до Uber, у країні реєструється дедалі більше водіїв. Зараз їх уже коло п’яти мільйонів 800 тисяч.
Лі Веймін — ще один шанхайський таксист. Машину для роботи орендує. Каже, що іноді не їсть, щоб уникнути штрафів за паркування.
[Лі Веймін, водій]:
«Зараз важко знайти іншу роботу. Іншої роботи не знайти».
Згідно з різними джерелами, темпи зростання економіки Китаю в липні сповільнилися ще дужче. Водночас за останні три місяці тих, хто долучився до приватних перевезень, у країні стало на 400 тисяч більше.
[Ван Ке, аналітик]:
«Після трьох років пандемії багато компаній і малих підприємств збанкрутували або закрилися. На ринку з’явилося багато непрацевлаштованої робочої сили. І різко зменшилася кількість робочих місць».
У Китаї є понад 300 програм для замовлення таксі. Торік вони забезпечили більш як 40 % усіх поїздок. Водночас такі міста, як Шанхай, Санья та Чанша, уже перестали видавати дозволи на перевезення.
Коротке посилання на цю сторінку:
