Правозахисники зібрали докази того, що уйгурів примушують до праці й застосовують щодо них масове стеження. Понад мільйон представників народності відправили до мережі так званих центрів професійної освіти, які фактично є в’язницями.
[Майк Галлахер, конгресмен]:
«Найменше, що ми можемо зробити в цьому комітеті, це переконатися, що через 50 років, коли про геноцид у Сіньцзяні згадуватимуть як одну з мерзенних подій XXI століття, жоден керівник корпорації, жоден політик, жоден інвестор, ні один ректор університету не зможе, дивлячись у вічі онукам, сказати, що не знав про це».
Комісія вислухала уйгурку, яка розповіла про роки, проведені в таборах. Там вона зіткнулася із жорстоким поводженням і примусовим патріотичним вихованням.
[Гульбахар Хайтиваджи, уйгурка]:
«Вони закували мені ноги, а потім відправили до камери. У жіночих центрах утримання умови жахливі. Усіх жінок закуто, і нам забороняли говорити рідною мовою».
А ця етнічна узбечка працювала вчителькою в одному з таких таборів. Каже, що ув’язнених піддають тортурам і допитують.
[Кельбінур Сидик, колишня вчителька]:
«В’язням заковують руки й ноги. Двері камери прочинені на 30 %. Вони не можуть прямо з них вийти. Вони мусять виповзати з камер і йти до класів на перевиховання».
Влада Китаю рішуче заперечує зловживання в Сіньцзяні й заявляє, що створила центри професійної освіти для стримування терористів, сепаратистів та релігійних фанатиків.
Тим часом уряд США й парламенти Великої Британії, Канади та інших країн схарактеризували китайську політику в Сіньцзяні як геноцид. У звіті ООН за минулий рік сказано, що влада Китаю, можливо, учинила в регіоні злочини проти людяності.
Комітет не видаватиме законів, а лише політичні рекомендації. Водночас його жорстка позиція щодо Китаю — одна з небагатьох, яка має двопартійну підтримку Конгресу США.
Коротке посилання на цю сторінку:
