А все почалося ще 20 років тому з досліджень Кенійського інституту морського й рибного господарства. Фахівці вирішили з’ясувати, як вирощування водоростей підходить для комерції. Вони також знайшли біля прибережних сіл найкращі ділянки для цього виду діяльності.
Так, у 2012 році коло села Кібуюні з’явилися перші ферми морських водоростей. Здебільшого тут працюють жінки.
[Рая Джума, фермерка]:
«Це моє єдине джерело прибутку. Ця робота допомагає мені вижити. Я можу сама себе прогодувати й одягнути. У моїх дітей немає батька, тому я єдина опора сім’ї».
Фермери розводять кілька видів водоростей, які швидко ростуть. Збирати їх можна кожні 45 днів. Водночас водорості стійкі до дощу чи засухи.
[Фатума Мохаммед, фермерка]:
«Ми не можемо вести звичайне сільське господарство, бо дикі тварини, такі як мавпи й кабани, постійно вдираються на наші ферми. Вони за день можуть знищити врожай на ділянці площею 40 соток».
Наразі водорості вирощує 300 фермерів. З них 200 жінок, 70 чоловіків та 30 молодих людей, що закінчили середню школу.
Продукція іде до країн Південної Африки, а також до США та Китаю. Раніше тонну водоростей продавали приблизно за 100 доларів. З цього року ціна зросла майже втричі.
Сушені водорості використовують у косметичній та фармацевтичній промисловості. З них також роблять добрива для ґрунту. Крім того, самі фермери виготовляють на основі водоростей мило, шампунь і гелі для душу.
Коротке посилання на цю сторінку:
