Це тому, що він провів більш як половину свого життя далеко від цивілізації. Удома не має ні електрики, ні газу, ні водопроводу.
[Фабріціо Кардіналі, житель Італії]:
«Мені було нецікаво жити в тому світі. Я покинув усе — сім’ю, університет, друзів, спортивну команду — і вирушив у зовсім іншому напрямку».
До 15 років Фабріціо жив на Сицилії, де звик читати при світлі лампи.
Потім він переїхав сюди — до скромного будинку на східному узбережжі Італії.
Кардіналі живе в громаді, яку називає «Плем’ям гармонійних волоських горіхів». Крім нього, воно включає сусідів по дому — Аньєзе та Андреа, а ще півня, трьох курей і кота.
Андреа проводить у будинку всі будні. На вихідні вертається додому, щоб подбати про матір. А 35-річна Аньєзе переїхала сюди два роки тому.
[Аньєзе, сусідка Фабріціо]:
«Я пишаюся собою, бо обрала свободу й живу навіть без електрики й газу. Використовую дрова й відпрацьовану після смаження олію як паливо для ламп».
Сусіди обігрівають дім дровами. Вони також вирощують власні фрукти й овочі, а ще оливки, з яких виготовляють олію. Крім того, мають пасіку.
Місцевий кооператив мішками продає їм бобові та злаки. А тріо вже робить борошно й пече власний хліб.
[Фабріціо Кардіналі, житель Італії]:
«Бути самодостатнім дуже складно. Треба багато сильних і молодих людей. Ми намагаємося робити те, що виходить».
Кардіналі каже, що йому не подобається, коли його називають самітником.
Іноді він відвідує друзів у місті. Добирається туди пішки чи автостопом. Каже, що за 51 рік такого життя ні разу не пошкодував.
Коротке посилання на цю сторінку:
