Спочатку вона прикрашала свій будинок, потім почала оздоблювати будинки сусідів, а згодом і цілу вулицю. Цій традиції вже 15 років.
[Ірен Тан, підприємниця]:
«Різдво — це час дарувати любов і ділитися тим, що маєш. Коли бачу, як діти усміхаються й веселяться з друзями, мамами й татками, коли вони граються й фотографуються, я щаслива».
Щороку сюди приходить безліч людей, дехто приїжджає здалеку.
[жителька Маніли]:
«Я в захваті від цих прикрас, бо це знак наближення Різдва. Мої проблеми ніби зникають, усі навколо тріумфують і нетерпляче чекають (свята)».
[жителька Маніли]:
«Коли поряд щасливі діти, довкола щасливі всі. Їхня життєрадісність передається всім».
Ірен під час пандемії втратила чоловіка й маму, але впоралася з горем, даруючи радість іншим. Вона має намір підтримувати традицію стільки, скільки зможе. А після неї вулиці прикрашатиме донька.
Коротке посилання на цю сторінку:
