Відкриття зробила випадково. Вона пасічниця-аматорка. Якось раз в одному з вуликів їй трапилися хробаки. Федеріка поклала їх у поліетиленовий пакет і забула. А пізніше виявила, що личинки його прогризли.
Деякі комахи, бактерії і мікроорганізми можуть розкладати стійкі види пластику. Проте Бертоккіні та її колеги виявили, що личинки цієї молі можуть перетравити його всього за кілька годин.
На дослідження пішло п’ять років. І тепер вчені знають, як личинки це роблять.
[Федеріка Бертоккіні, дослідниця]:
«Ми виявили в слині цих хробаків два ферменти, які можуть окислювати та розщеплювати поліетилен на дрібніші молекули».
Щоб розкласти пластик, треба почати процес окислення. У природі він зазвичай триває роками.
Бертоккіні каже, що слина личинок його прискорює.
[Федеріка Бертоккіні, дослідниця]:
«Ферменти роблять саме це — окиснення. Процес відбувається впродовж кількох годин після початку взаємодії. Тож ці ферменти в майбутньому можна буде якось використати».
За останні 30 років споживання пластику збільшилося вчетверо. Але переробляють лише 9 % таких відходів. До того ж переробна промисловість використовує механічні процеси, а не хімічні.
[Естер Лопес, еколог]:
«Хімічне перероблення потребує тепла, каталізаторів. Воно складніше. А механічне полягає в подрібненні пластику, промиванні, гранулюванні й пропуску через екструдер, де його плавлять. Потім полімер можна використовувати повторно».
Відходи можна спалювати. Однак це завдає величезної шкоди довкіллю.
Тепер іспанські науковці сподіваються, що зможуть досконало вивчити процес розкладання пластику восковими личинками. Це дасть змогу запустити його в промислових масштабах.
Коротке посилання на цю сторінку:
