Жінка каже, що в неї лишилося дуже мало часу на улюблене заняття, тому щодня пише по п’ять годин.
Найбільше любить зображати природу. Використовує акрилові фарби, бо вони не пахнуть.
[Нада Рудан, 100-річна художниця]:
«Мені подобається природність. Ніколи не думала, що хочу зобразити. Коли приходить натхнення, одразу починаю писати».
Нада пережила Другу світову війну й облогу Сараєва боснійськими сербами у 90-х роках.
У неї двоє дітей, троє онуків і четверо правнуків. Каже, що її надихає природа й подорожі світом.
Після смерті чоловіка вона побувала в США, Центральній Америці та численних країнах Європи.
[Нада Рудан, 100-річна художниця]:
«За останні 10 років я побувала в Мексиці, у Гімалаях, на Гаваях. Це були унікальні мандрівки».
До 85 років Нада була швачкою. Каже, що ні тоді, ні зараз зір її не підводив.
[Нада Рудан, 100-річна художниця]:
«Це як читання книг. Для мене це не тягар. Дякую Богові за те, що маю здорові руки й очі. Я ніколи не надягаю окулярів».
Боснійка вважає себе радше аматором, ніж справжнім художником. Водночас дуже пишається, що на її виставку прийшла вся її родина, а ще друзі та сусіди.
Коротке посилання на цю сторінку:
