Пожежа спалахнула ще 5 серпня після удару блискавки в один із резервуарів. Згодом вогонь перекинувся ще на три. До 11 серпня полум’я загасили. Проте нафта й досі небезпечно гаряча.
Термінал «Матансас» розташований за 130 кілометрів від Гавани. Тут зберігають більшу частину завезеної нафти. А це 60 % усього обсягу споживання. До пожежі тут було 2,4 мільйона барелів сировини.
Кубинці й раніше потерпали від перебоїв з електропостачанням, нестачі пального, продовольства та медикаментів, а також годинами стояли в чергах за товарами першої потреби. Пожежа поглибила енергетичну кризу.
[Даніель Дуарте, місцевий житель]:
«Ми постраждали від відключень найбільше, бо Куба втратила багато нафти. Немає бензину для машин, особливо немає електроенергії. Відбувається вимкнення за вимкненням».[Раудель Мачадо, місцевий житель]:
«Черги дуже довгі. У пошуках бензину доводиться їздити від заправки до заправки. А коли знаходиш, то стоїш годинами».
Експерти кажуть, що система ТЕС у країні дуже застаріла. Для ремонту потрібно багато грошей і не менше як два-три роки. А тепер станціям, які працюють, ще й бракує палива.
[Хорхе Піньйон, експерт у галузі енергетики]:
«Працює лише 11 із 20 енергоблоків восьми теплоелектростанцій Куби й лише 50 % генераторних установок. Усе це через відсутність обслуговування. Більшості з цих станцій понад 40–45 років».
Ще до пожежі в країні що три дні проводили тригодинні віялові відключення світла. Також був значний дефіцит дизельного пального.
Коротке посилання на цю сторінку:
